«Владика Мефодій завжди називав його своїм Вчителем»: 12 років від упокоєння Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодан)

Два архіпастирі. Два шляхи. Один заповіт — єдність Православної Церкви України і молитва за Україну

5 липня 2026 року

Дванадцять років тому, вранці 5 липня 2014 року, відійшов до Господа Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) — Предстоятель Православної Церкви, видатний богослов, архіпастир мільйонів українців, Герой України. Людина, яку Блаженніший Митрополит Мефодій називав своїм Вчителем.

Це не протокол. Це — серце.

Вчитель

Митрополит Володимир пройшов шлях від Одеської духовної семінарії — єдиного тоді духовного навчального закладу в Україні — до ректора Московської духовної академії і Предстоятеля УПЦ. Скрізь він залишався собою: богословом глибокої молитви, проповідником, пастирем, для якого головним було служіння конкретній людині.

На запитання про книгу, яку варто читати кожному християнинові, Блаженніший Митрополит Володимир незмінно відповідав: «Добротолюбіє» — називаючи його школою духовного життя і дорогою до пізнання досвіду святих отців.

Він говорив так, як говорять святі отці — просто і глибоко водночас:

«Молитва повинна бути невідступною, подібно молитві хананеянки… Марна молитва наша, коли ми, образивши ближнього і не примирившись з ним, приступаємо до Бога».

Блаженніший Мефодій знав ці слова. І жив ними. Фонд зберігає живе свідчення: «Владика Мефодій глибоко поважав Владику Володимира і завжди називав його своїм Вчителем та наставником».

Саме таких людей — архіпастирів духу, а не посади — Блаженніший Мефодій обирав своїми наставниками.

Єдність як заповіт

Вони йшли різними шляхами — у різних юрисдикціях, у різний час. Але обидва прагнули одного. Митрополит Олександр Драбинко — найближчий учень і секретар Блаженнішого Володимира від 1998 року, постриженець Афону з рук Предстоятеля, нині Митрополит Переяславський і Вишневський ПЦУ — засвідчив це відкрито, виголошуючи слово над тілом Блаженнішого Мефодія:

«І Блаженніший Митрополит Володимир, і Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви Блаженніший Митрополит Мефодій були щирими прихильниками відновлення церковної єдності та намагалися за свого життя цю єдність пришвидшити».

Вони не дожили до Томосу. Але Томос став можливим — і завдяки їхньому служінню теж. Митрополит Олександр Драбинко 15 грудня 2018 року взяв участь в Об’єднавчому соборі Православної Церкви України — і став живим мостом між двома спадщинами, двома архіпастирями, двома молитвами про одне.

Шлях був різний. Мета — одна. Господь — один.

Слово голови Фонду Наталії Шевчук

«Сьогодні ми молимося за упокій душі Блаженнішого Митрополита Володимира — Вчителя, якого Блаженніший Мефодій поважав і любив усе своє служіння. Обидва вони любили Україну. Обидва молилися за її єдність і єдність Православної Церкви. І ця молитва — почута. Нехай Милосердний Господь упокоїть душу Блаженнішого Митрополита Володимира в оселях праведних, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання — але життя безкінечне.»

— Наталія Шевчук, голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія УАПЦ

Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан) — Предстоятель УПЦ з 1992 по 2014 рік — похований на чернечому цвинтарі Києво-Печерської лаври біля храму Різдва Пресвятої Богородиці поблизу Дальніх печер. Щороку 5 липня тут служиться панахида за упокій вірного пастиря українського народу.

Вічна пам’ять Блаженнішому Митрополиту Володимиру — архіпастирю, Вчителю, людині глибокої віри, мудрості та смирення. 🕯

Слава Ісусу Христу.