Від гучного скандалу до тихого закриття: хто зупинив справу Мстислава

ЗМІ роками розслідували долю монастиря та майна в Ниркові. Коли обвинувальний акт дійшов до суду, представник потерпілої єпархії двічі попросив закрити провадження.

«Навіщо це тобі? Попи продали — попи і перепродадуть…»

Ці слова, за спогадами голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук, вона почула у 2016 році на зустрічі, де йшлося про порятунок Свято-Петро-Павлівського монастиря в Ниркові. Минуло десять років. Цей матеріал — про те, чим усе завершилося.

У кримінальному провадженні йшлося про будівлю недобудованої ГЕС, пам’ятку архітектури в Ниркові та сотні тисяч гривень. За обвинувальним актом, обвинуваченим був колишній керівник Тернопільської єпархії УАПЦ архієпископ Мстислав (у миру Ростислав Гук). Йому інкримінували привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем.

Але суд не перейшов до розгляду обвинувачення по суті. Свідків не допитували. Докази винуватості не досліджували. Суд не встановлював, чи було обвинувачення доведеним. Причина: представник потерпілої сторони — Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ — двічі звертався з вимогою закрити провадження. Ухвала Заліщицького районного суду від 10 грудня 2025 року, справа №597/482/25, документ публічний. https://reyestr.court.gov.ua/Review/132516183

Хто такий Мстислав і чому ця справа не є рядовою

Обвинувачений у цій справі — не просто «колишній керівник єпархії». Це архієпископ Мстислав, який очолював Тернопільську єпархію УАПЦ у період, коли майно в Ниркові вибуло з власності Консисторії.

І йдеться не лише про бухгалтерські записи та статутні капітали. Руїни палацу XVII–XIX століть — це частина Червоногородського замку. Ця пам’ятка використовувалася як Свято-Петро-Павлівський чоловічий монастир https://zaxid.net/arhiyepiskopa_uapts_mstislava_zvinuvachuyut_u_prodazhi_monastirya_na_ternopilshhini_n1431007 , https://andriyivska-tserkva.kiev.ua/video/oficzijne-zvernennya-nataliyi-shevchuk-do-mytropolyta-epifaniya-zberezhennya-svyato-petro-pavlivskogo-monastyrya-v-loni-pczu/ . Вона належала єпархіальному управлінню з 2002 року. Це частина духовної спадщини, сформованої за життя Блаженнішого Митрополита Мефодія.

Ім’я Мстислава добре відоме загальноукраїнській аудиторії. Восени 2016 року його поведінка в тернопільському нічному закладі стала темою резонансних телесюжетів, https://uapc.te.ua/ruka-ruku-myye-ternopilska-yeparhiya-u/ , 18 жовтня 2016 року Архієрейський Собор УАПЦ звільнив його від керування єпархією і відправив на покуту. 6 грудня 2016 року його виведено за штат https://uk.wikipedia.org/wiki/Мстислав_(Гук).

А тепер — задокументована ЗМІ деталь, яка вражає найбільше. Протокол про передачу палацу до ТОВ «Джуринфортеця» датовано 31 жовтня 2016 року https://ternopoliany.te.ua/religiya/21099-skandalnyi-arkhiiepyskop-z-ternopolia-prodav-monastyr-uapts-za-ponad-300-tysiach-hryven . Це після рішення Собору від 18 жовтня про направлення Мстислава на покуту. Чи зберігав він на той момент юридичні повноваження керівника Консисторії, редакція перевіряє за церковними актами та реєстраційними даними. Окремо ЗМІ публікували і згоду тодішнього глави УАПЦ Макарія на участь єпархії у товаристві https://wz.lviv.ua/news/203059-skandalnyi-arkhiiepyskop-uapts-prodav-monastyr-za-380-tysiach

Окремо Фонд документував саме відчуження майна в Ниркові. http://mefodiy.org.ua/mefodij-nadbav-makarij-prodav/ Причинних зв’язків між нічним скандалом і угодами ми не стверджуємо — лише хронологію за документами.

Тому справа №597/482/25 — не перша поява цієї історії в публічному просторі. Це процесуальне продовження скандалу, про який журналісти, вірні та Фонд говорили роками. І саме тому рішення потерпілої єпархії двічі відмовитися від обвинувачення має очевидний суспільний інтерес.

Минуло дев’ять років. Слідство завершило роботу і передало обвинувальний акт до суду. Але відповіді на головне запитання суспільство так і не отримало. Не тому, що суд дослідив докази та визнав обвинувачення безпідставним. Суд до розгляду по суті не дійшов. Провадження закрили після відмови представника потерпілої церковної структури від обвинувачення https://reyestr.court.gov.ua/Review/129383276

Процесуальні факти, зафіксовані судом

1. Провадження внесено до ЄРДР 5 березня 2019 року.
2. Потерпілою стороною визнано саму єпархіальну структуру.
3. Представник потерпілої сторони подав заяву про відмову від обвинувачення. За відкритими джерелами, представником єпархії у справі є Тетяна Кудінова [підтвердити матеріалами справи].
4. У травні 2025 року районний суд закрив провадження.
5. Ухвалу від 01.05.2025 оскаржив перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури. Тернопільський апеляційний суд 06 серпня 2025 року скасував її в частині ч.4 ст.191 КК і повернув справу до суду першої інстанції.
6. Після повернення справи представник єпархії знову подав клопотання про закриття.
7. Прокурор проти закриття не заперечував.
8. 10 грудня 2025 року суд задовольнив клопотання. До дослідження доказів обвинувачення по суті суд не переходив і вини не встановлював.

Що стверджувало слідство

Далі — виключно зміст обвинувального акта, процитованого в ухвалі. Суд цих тверджень не підтверджував і не спростовував.

Епізод перший, за версією слідства. У 2016 році будівлю недобудованої ГЕС у Ниркові внесли до статутного капіталу ТОВ з оцінкою 90 964 грн. Потім Консисторія вийшла зі складу учасників, і на її рахунок повернули ті самі 90 964 грн. Але залишкова вартість будівлі, за слідством, становила 374 747 грн. Шкоду обвинувальний акт визначив як різницю: 283 783 грн.

Епізод другий, за версією слідства. Руїни палацу — пам’ятку архітектури — передали до ТОВ «Джуринфортеця» без погодження органу охорони культурної спадщини. Компенсацію частки, 382 578 грн, архієрей, за обвинувальним актом, отримав готівкою. До каси чи на рахунок Консисторії, стверджує слідство, ці кошти не надійшли. За даними ЗМІ та реєстрів, другим співзасновником і директором товариства була підприємиця Ольга Кузан, яка згодом стала єдиним засновником, https://ternopoliany.te.ua/religiya/21099-skandalnyi-arkhiiepyskop-z-ternopolia-prodav-monastyr-uapts-za-ponad-300-tysiach-hryven, https://mefodiy.org.ua/kuzan-olga-mikolaivna-vtratila-mono/

Відмова 2025 року була не першою: документована хронологія

Тут — відповідь на запитання «хто зупинив», і вона має передісторію.

З 19 вересня 2017 року Тернопільською єпархією керує єпископ (нині архієпископ) Тихон, у миру Тарас Петранюк https://patriarchia.org.ua/videos/tyhon-petranyuk-aferyst-vid-boga/ , https://uk.wikipedia.org/wiki/Тихон_(Петранюк)

І ось документована хронологія. У березні 2018 року, коли поліція готувала обвинувальний акт щодо Мстислава у справі про палац, керівництво єпархії письмово відмовилося від визнання Консисторії потерпілою стороною. Ця відмова була оформлена офіційним листом на бланку єпархії за підписом керуючого https://uapc.te.ua/24-03-2020/. Фонд і ресурси мережі писали про це ще тоді https://patriarchia.org.ua/yepyskopat/tyhon-petranyuk/. Журналісти загальнонаціональних каналів фіксували: єпархія, що втратила майно, потерпілою себе визнавати відмовляється https://uapc.te.ua/ruka-ruku-myye-ternopilska-yeparhiya-u/.

Минуло сім років — і в суді історія набула продовження, двічі поспіль. Той самий суб’єкт. Те саме майно. На думку редакції, різні процесуальні дії 2018 і 2025 років мали подібний практичний наслідок. Єпархіальна структура не підтримувала активного переслідування ймовірного порушення її майнових прав.

Документи показують послідовну процесуальну позицію — однак її мотивів редакція не знає. Складіть послідовність за документами: заява про злочин — від вірних і Фонду. Розслідування — від держави. А на етапах, де закон вимагав участі потерпілої єпархії, її представники відмовлялися. У 2018-му — листом на бланку. У 2025-му — двічі в суді. Висновки читач зробить сам.

Запитання, які ставить редакція

Наші запитання адресовані керівництву Тернопільсько-Бучацької єпархії, і ми опублікуємо відповіді повністю.

Хто саме санкціонував відмову від обвинувачення у 2025 році — і чи ухвалював це колегіальний орган? Хто і коли видав довіреність представникові на таку дію? Чому у 2018 та 2025 роках представники єпархіальної структури вчиняли такі дії? Адже після кожної з них переслідування ймовірного порушення майнових прав єпархії не отримувало продовження. Чи отримала єпархія хоч якесь відшкодування, і де його обліковано? Яка сьогодні доля монастирської пам’ятки в Ниркові?

Фонд говорив про це ще до кримінальної справи

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія не почав цікавитися Нирковом після появи ухвали 2025 року. Усе почалося з наших звернень — і це підтверджено документами правоохоронних органів.

4 жовтня 2017 року звернення голови Фонду надійшло до Департаменту захисту економіки Національної поліції. 3 листопада 2017 року матеріали за зверненням Фонду скерували до Тернопільської області. А 9 листопада 2017 року відомості внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210010003614 — за ознаками ч.4 ст.191 КК України. Про початок розслідування слідче управління письмово повідомило голову Фонду 7 грудня 2017 року.

Фабула того провадження сформульована прямо: за фактом привласнення грошових коштів колишнім правлячим архієреєм Тернопільської єпархії УАПЦ, отриманих від відчуження пам’ятки архітектури місцевого значення «Руїни палацу 17–19 століть». Далі прокуратура призначила групу прокурорів, поліція — групу слідчих. Розслідування тривало роками: постанову про призначення нової групи слідчих у цьому ж провадженні винесено ще в липні 2019 року.

Фонд звертався і на найвищий рівень — офіційним листом до тодішнього Міністра внутрішніх справ. У наших зверненнях ішлося і про тиск на людей, які порушували це питання. Ми зберегли кожен документ.

Ще з 2017 року голова Фонду Наталія Шевчук публічно порушувала питання долі монастиря — саме з її слів історію розповідали ТСН та «Еспресо» https://tsn.ua/ukrayina/skandalniy-arhiyepiskop-gulyaka-prodav-monastir-uapc-za-382-tisyachi-griven-960318.html. Фонд публікував документи про монастир святих апостолів Петра і Павла, пам’ятку архітектури, ТОВ «Джуринфортеця» і «Джуриненерго». Ми зверталися до органів влади, правоохоронців та церковного керівництва і роками зберігали кожен документ.

Ця історія була гучною задовго до того, як обвинувальний акт опинився в суді. І ось коли справа нарешті мала перейти до перевірки доказів — потерпіла структура двічі відмовилася від обвинувачення.

Позиція Фонду проста, і ми говоримо її відкрито. Ми зробили все, що дозволяв закон, аби зберегти монастир для Церкви. Ми збирали документи, подавали звернення і роками домагалися розслідування. Долю цих зусиль вирішували ті, хто ухвалював рішення за потерпілу єпархію. Тому сьогодні запитання стоїть уже не лише до колишнього архієрея. Запитання стоїть до тих, хто мав захищати майно єпархії у 2025 році.

«Я десять років б’юся за майно, яке належить Церкві та вірним. Найболючіше — коли його доводиться захищати не від чужих, а від тих, хто мав би берегти його першим. Ми передали правоохоронцям кожен документ, який мали. І ми не зупинимося, доки громада не отримає відповіді на свої запитання», — Наталія Шевчук, голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія.

Правова довідка

Вину архієпископа Мстислава суд не встановлював. Обвинувачення також не було спростоване виправдувальним вироком: провадження закрили до розгляду доказів по суті. Презумпція невинуватості за статтею 62 Конституції діяла й діє незалежно від цієї ухвали. Це стосується кожної особи, згаданої в цьому матеріалі.

Закриття законне: на момент подій справа належала до приватного обвинувачення. Відмова потерпілого в такій справі — безумовна підстава для закриття, і суд це прямо зазначив. Ухвала від 10 грудня 2025 року набрала законної сили 18 грудня 2025 року; в апеляційному порядку її не оскаржували. Джерело: ухвала у справі №597/482/25, Єдиний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/132516183