Виникла дискусія довкола діяльності та статусу Назарія Петранюка, якого пов’язують із церковним служінням у структурі ПЦУ та попереднім перебуванням в іншій юрисдикції — УПЦ МП. У центрі уваги — питання його фактичної участі у служінні та обставини призначення на церковну посаду в період повномасштабної війни. Чи виконує він реальне служіння на місці призначення, а також є питання щодо його фізичної присутності у громаді, яку формально очолює. Чи не використовується церковний статус як підстава для уникнення участі у військовому обліку або пов’язаних обов’язках, що в умовах війни є особливо чутливою темою для суспільства. Ситуація додатково ускладнюється тим, що призначення пов’язують із родинними зв’язками з ієрархом ПЦУ Тихоном (Тарасом Петранюком), що викликає питання щодо можливого конфлікту інтересів та прозорості кадрових рішень. У час, коли тисячі українців служать у ЗСУ або виконують капеланське служіння, будь-які подібні питання автоматично набувають суспільного значення і потребують офіційного роз’яснення та перевірки з боку відповідних інституцій.

Є запитання щодо фактичного служіння та обставин церковного призначення Назарія Петранюка в умовах війни

Поки українське небо здригається від ракет, а кращі сини нації йдуть у безсмертя, у Тернополі винайшли спосіб торгувати «бронею» під омофором святих та недоторканих. Це історія про те, як архієпископ Тихон Петренюк перетворив в минулому Предстоятельську кафедру на приватну зону безпеки для свого брата, який ще вчора ревно служив «руському міру», а сьогодні — ховається від ЗСУ за фальшивим антимінсом.

Підтримати молитву

У реєстрах він — «настоятель» і «духовний лідер». У реальності — людина, чия підошва взуття ніколи не торкалося пилу на будівництві «власного храму». Петранюк Назар Іванович — людина, яка десятиліттями була частиною структури Української Православної Церкви в канонічній єдності з Московським патріархатом, раптом відчула «покликання служити не в ЗСУ», а в ПЦУ саме тоді, коли ТЦК почав ставити незручні запитання, адже перебувати в розшуку не дуже комфортно.

Це не конверсія душі — це евакуація московської тушки. Рідний брат — архієпископ Тихон (в миру Тарас Петранюк), відчуваючи мабуть кадровий голод, легким розчерком пера на своїй канонічній території створює реальну духовну посаду керівника для Назара священнослужителя Московського патріархату і призначає настоятелем РО «ПАРАФІЯ КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ РІВНОАПОСТОЛЬНИХ КИРИЛА І МЕФОДІЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКО-БУЧАЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПЦУ» (ЄДРПОУ 25694340).

Ця організація сьогодні не лише паперова ширма. Земельна ділянка, виділена державою під величний духовний центр Автокефальної Церкви ще за часів Митрополита Мефодія, фактично тиха гавань для кримінальних оборудок із землею, призначеннями, будівництвом тощо:
— мародерство: понад 70% землі вже відчужено під комерційного забудовника планується зведення багатоквартирного будинку;
— декорація: замість куполів собору — на місці храму рік за роком поростає бур’яном той самий фундамент для «замилювання очей» Предстоятелю.

Цинізм ситуації зашкалює: Назар Петранюк перейшов до ПЦУ, навіть не повідомивши про це свою попередню структуру — УПЦ МП. Він тримається за обидва береги:
— у МП він свій, бо офіційно не звільнений, не заборонений і юридично там значиться;
— у ПЦУ він вже свій, бо керівник з липня 2025, завдячуючи рідному брату — архієрею, керуючий Тернопільсько-Бучацькою Єпархією Православної Церкви України.

Це не просто непотизм — це канонічна диверсія. Як людина з таким бекграундом може представляти автокефальну церкву, коли країна стікає кров’ю?

Про біографію «настоятеля» Назара Петранюка ми розповімо в наступних публікаціях.

Час ікс для братів Петранюків наближається. До кінця лютого 2026 року всі релігійні організації зобов’язані були здати податкові звіти за 2025 рік. Якщо «фантомний керівник» Назар Петранюк чемно пересидів в Києві 6 місяців і юрист Тернопільсько-Бучацької Єпархії Теттяна Кудінова здала звіт то —  до речі, саме її телефон вказано в установчих, як телефон керівника —  для оновлення ДЕСС включить громаду в список критичної інфраструктури, і московський піп зможе отримати бронювання!

Ми звертаємося до Митрополита Епіфанія та архієреїв Священного Синоду:
Скільки ще триватиме це «братерське шапіто» у Тернополі?
Чи знаєте ви, що під вашими прапорами ховаються люди, чий лозунг — «ми не народжені для війни»?
Чи відомо вам, що Предстоятельська кафедра перетворена на приватний «офшор» для ухилянтів і таких випадків десятки!?

Ми вимагаємо негайної реакції —  позбавлення Назарія Петранюка посади та канонічної оцінки дій архієпископа Тихона Петранюка. Церква — не сховище для дезертирів. Кафедра Митрополита Мефодія — не місце для аферистів.

Далі буде…

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія