Наталія зверталася до рашистських трупів на вулицях Бучі і кляла їх відбірними матюками, не обходячи увагою відірвану і загублену кацапську ногу у солдатському ботинку. Я здригнувся, коли побачив її обличчя. Це була справжня фурія, богиня помсти!

Вона ходила повз руйнувань і спаленого плавленого заліза, і з лютим божевіллям малювала картини одна другої страшніші кончини кацапських недолюдків. Така вона була в своєму першому репортажі з Бучі, в паузі між обстрілами.
На днях, а саме 17 квітня 2022 року Божого, Наталя Шевчук повернулася в Бучу, додому, в зруйновану снарядом квартиру. Вона зафільмувала своє повернення. Ви не повірите, у фільмі так багато сонця, тепла, щастя, любові, віри і найщиріших сподівань на перемогу і інше життя – власне і всіх українців. Порівняно з першим фільмом Наталія наразі світиться щастям, стверджує, що життя їй врятував Блаженніший Митрополіт Мефодій, портрет якого в зруйнованій снарядом квартирі не дістав жоден осколок; хоч стіна, на якій він висів, тріснула. Я не бачив більш позитивного фільму на тлі сьогоднішніх страждань, втрат, і нової розпочатої битви за Донбас. Приємного перегляду.

Віктор Копилець