10 липня в Успенському соборі Лаври ігумен ченців монастиря Есфігмен архімандрит Варфоломій здійснив офіційний акт. Він передав Митрополиту Епіфанію два предмети: пастирський жезл і ікону.
Факт: що саме передали
Перший дар — пастирський жезл, посох, який ігумен назвав «знаком духовної єдності, опорою та жезлом служіння, а не просто влади». Він прямо уточнив: це не символ влади, а символ відповідальності.
Другий дар — копія чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Арсаніотісса», яку ігумен назвав головною святинею обителі Есфігмен. Обидва предмети передано під час офіційної частини богослужіння, у присутності духовенства ПЦУ.
Традиція дару жезла
У церковній історії передача жезла має конкретне символічне навантаження. Це не подарунок у побутовому сенсі. Це документований жест визнання й підтримки між церковними інституціями.
Ігумен Варфоломій сам пояснив зміст жесту в промові:
«Символічне вираження того, що ми приймаємо Вас і возводимо Вас на престол не людський, а у наших серцях».
Ця фраза формулює точний зміст акту: публічне підтвердження визнання з боку конкретної афонської обителі, а не декларація від імені всього Афону чи Вселенського Патріархату загалом.
Ікона «Арсаніотісса»
Ігумен уточнив статус переданого образу: це «особливо шанований образ Священної обителі Есфігмен», а не загальновідома для України святиня. Назва перекладається як «Пристанна».
Передача копії головної ікони монастиря — це традиційний спосіб поширення духовного покровительства обителі на іншу особу чи місце. Такий дар зазвичай супроводжує встановлення довготривалого духовного зв’язку.
Чому це документально важливо
Цей акт відбувся публічно, у присутності свідків, під час офіційного богослужіння 975-річчя Лаври. Це відрізняє його від приватного жесту доброї волі.
Фонд пам’яті Митрополита Мефодія документує подібні акти церковної дипломатії як частину живої історії боротьби за визнання й гідність Української Церкви. Кожен задокументований жест підтримки має вагу для майбутніх дослідників цього періоду.
Соц.медіа