Апостол Павло називає імена не для того, щоб вирізнити одних серед інших — а щоб навчити нас бачити дар Божий у кожній людині

3 липня 2026 року

Сьогоднішнє апостольське читання — Послання до Римлян, розділ шістнадцятий, перший по шістнадцятий вірш — на перший погляд може здатися простим переліком імен. Але за цим переліком — один із найглибших уроків апостольського служіння.

Читання дня

*«Вітаю вам Фиву, сестру нашу, що служить Церкві в Кенхреях. Прийміть її в Господі, як личить святим, і допоможіть їй у всякій справі, в якій матиме потребу від вас, бо вона була помічницею багатьом і мені самому. Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, які за мою душу підставили свою шию; їм дякую не тільки я, а й усі Церкви з поган»* (Рим. 16:1–4).

І далі — ім’я за іменем. Епенет, Марія, Андроник, Юнія, Ампліят, Урван, Персида, Руф… Двадцять шість імен в одному розділі.

Чому Павло називає імена?

Святий апостол Павло не складає «список найкращих християн». Він робить дещо значно важливіше — свідчить, що Господь діє через конкретних людей, які відповіли на Його поклик.

У Церкві немає конкуренції за перше місце. Є спільне служіння Христові.

Ми часто помічаємо лише тих, хто стоїть перед людьми. Але Церква живе завдяки тисячам тих, чиї імена не звучать зі сцени, не потрапляють у новини і не збирають оплесків. Тих, хто тихо несе свій хрест — у парафії, в родині, у щоденній праці.

Блаженніший Митрополит Мефодій знав це краще за багатьох. Він бачив Церкву не як установу з ієрархією публічності, а як живий організм, де кожна людина — на своєму місці, з Богом у серці — є незамінною.

Урок для нас

У Божому Царстві цінність людини визначається не її впізнаваністю, а любов’ю, з якою вона служить.

Тому Павло називає імена. Бо для Бога немає безіменних.

І, можливо, найважливіше питання після цього читання звучить не так: «Чи впізнають мене люди?» — а так: «Чи моє життя сьогодні свідчить про Христа так, щоб одного дня Господь міг назвати моє ім’я?»

*«Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові»* (Рим. 16:16).

Слава Ісусу Христу!