14 грудня 2025 року Блаженнійший Митрополит Епіфаній звершив богослужіння у Михайлівському Золотоверхому.

Коли молитва стає духовним щитом народу

У двадцять сьому неділю після П’ятидесятниці, 14 грудня 2025 року, серце українського православ’я — Свято-Михайлівський Золотоверхий кафедральний собор — наповнилося особливою тишею молитви та глибоким відчуттям єдності. Цього дня Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію, яка стала не лише богослужінням, а й духовним свідченням незламності українського народу.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Предстоятелю автокефальної Української Православної Церкви співслужили єпископ Васильківський Єфрем, братія Михайлівського Золотоверхого монастиря та запрошене духовенство. Спільна молитва архієреїв і священиків, зібраних у древніх стінах святині, засвідчила живу єдність Церкви в часі, коли ця єдність є особливо необхідною для всієї країни.

Після читання Святого Євангелія Блаженнійший владика звернувся до вірян із першосвятительським словом. Його проповідь була сповнена пастирської турботи, надії та духовної тверезості. Митрополит Епіфаній наголосив на важливості збереження віри, внутрішнього миру й довіри до Бога у період, коли Україна проходить через тяжкі випробування війною, болем і втратами.

Особливе місце в богослужінні посіла молитва за Батьківщину. У соборі лунали прохання до Господа про захист України, про зміцнення воїнів, які боронять свободу й життя народу, про мудрість для влади та про духовну витривалість для всіх громадян. Окремо возносилися молитви за упокій душ полеглих захисників і мирних жителів, життя яких забрала війна.

Ця Літургія стала живим нагадуванням: Церква залишається поруч зі своїм народом — не осторонь історичних подій, а в самому їхньому центрі. Вона молиться, підтримує, розділяє біль і зміцнює надію. У стінах Михайлівського Золотоверхого знову прозвучала істина, що молитва — це не втеча від реальності, а духовна сила, яка допомагає її вистояти.

У час, коли Україна щодня платить високу ціну за свободу, такі богослужіння стають джерелом внутрішнього світла і тихої впевненості: Господь не залишає Свій народ, а спільна молитва єднає небо і землю, живих і полеглих, минуле і майбутнє нашої держави.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України