Під виглядом українських церков у Європі діє розгалужена мережа російського впливу. Як цьому протистояти?

Чи є закордонні парафії УПЦ МП загрозою для української громади за кордоном?

З наближенням третіх роковин повномасштабної агресії РФ питання майбутнього українських біженців набуває особливої актуальності. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 2023 рік за межами України перебуває майже 7 мільйонів громадян, з яких понад 6,17 млн – у країнах Європи. Це найбільша криза переміщення населення після Другої світової війни.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Попри значне бажання більшості українців повернутися додому після стабілізації ситуації (61%), понад чверть (25%) переселенців вирішили залишитися за кордоном. В умовах довготривалої вимушеної релокації українські громади стають більш автономними, що відкриває як нові можливості для національної дипломатії, так і потенційні загрози.

Ризики вербування та російського впливу

На тлі масової міграції українців, одним із головних викликів залишається загроза російської пропаганди та вербування українців спецслужбами РФ. Ще у 2023 році американське видання The Washington Post повідомляло про численні випадки залучення біженців до підривної діяльності в Європі. З огляду на це, у серпні 2024 року президент Володимир Зеленський ініціював створення Міністерства національної єдності, покликаного протидіяти гібридному впливу Москви.

Однак лише анонсовані урядом «Хаби єдності» не здатні повністю зупинити розгалужену російську мережу впливу, значна частина якої працює під прикриттям релігійних структур. Серед таких організацій особливу небезпеку становлять закордонні парафії так званої «Української православної церкви» Московського патріархату (УПЦ МП), що є частиною РПЦ.

Збільшення присутності УПЦ МП у Європі

До початку повномасштабної війни УПЦ МП мала лише 17 парафій за межами України. Сьогодні ж ця структура адмініструє понад 100 осередків у європейських країнах. Багато з них маскуються під українські громади: тут можуть висіти українські прапори, богослужіння проводяться українською мовою, а священики – громадяни України. Водночас вони залишаються в юрисдикції Москви та підконтрольні російській церковній ієрархії.

Розслідувачі проєкту Molfar встановили, що значна частина таких церков розташована поряд із військовими базами та стратегічними об’єктами. Це створює ризики для безпеки європейських країн та сприяє поширенню кремлівських наративів серед українських біженців. Якщо навіть в Україні, попри війну, клірики Московського патріархату продовжують прославляти окупантів, то можна лише уявити, які ідеологічні меседжі лунають у закордонних осередках цієї структури.

Необхідність державної протидії

Збереження національної ідентичності та безпеки українських громад за кордоном вимагає системної політики з боку держави. Лише посилена співпраця з діаспорою, релігійними організаціями, дипломатичними представництвами та громадськими ініціативами здатна стати ефективною відповіддю на загрози, що стоять перед українцями в Європі.

Україна має не лише активніше розвивати власні церковні громади за кордоном, але й добиватися заборони діяльності російських церковних структур, які становлять загрозу для національної безпеки. Тільки так можна забезпечити захист українців від інформаційного впливу агресора та зберегти їхню духовну ідентичність далеко від рідного дому.

Джерело: Дніпровська єпархія Православної Церкви України