Смерть батька — глибока втрата, і водночас нагадування про вічну любов та віру. Щире співчуття від Наталії Шевчук.
«Молюсь, аби Господь упокоїв душу…»: духовна підтримка в скорботні дні
Співчуття ✝️
Його Високопреосвященству Митрополиту Тернопільському і Кременецькому Нестору
Ваше Високопреосвященство!
З великим сумом прийняла звістку про упокоєння Вашого батька, новопреставленого раба Божого Анатолія.
Немає на землі слів, які змогли б повністю втамувати біль утрати. Бо коли йде батько — йде цілий світ: той, який мовчки молився за нас уночі, який ніколи не хвалився любов’ю, але носив її глибоко в серці. Батьківська молитва — це щит, який ми не бачимо, але який відчуваємо все життя.
У ці дні, коли скорбота торкає душу, дозволю собі лише схилити голову перед Вашим болем і з глибокою пошаною мовити слова християнської підтримки. Бо ми, діти Церкви, віримо, що смерть — це не кінець. Це — поріг. І той, хто у вірі переступає його, входить у життя вічне.
«Бо якщо ми живемо, то для Господа живемо; якщо помираємо — то для Господа помираємо. Тому чи живемо, чи помираємо — ми Господні» (Рим. 14:8)
Молюсь, аби Милостивий Господь упокоїв душу новопреставленого Анатолія у світлі Своєї слави, в оселях праведних, де нема болю, ані печалі, а тільки життя вічне.
А Вам, дорогий владико Несторе — хай дарує втіху небесну, внутрішній мир і невидиму, але відчутну присутність батьківської любові поруч, у тиші молитви.
Зі щирою повагою, молитовною підтримкою і любов’ю у Христі —
Наталія Шевчук,
голова ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія»
Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія
Соц.медіа