Друга неділя після Пасхи присвячена пам’яті Святих жінок-мироносиць, які своїм духовним подвигом і вірою стали першими свідками Воскресіння Христа та зразком для наслідування для всіх християн.

Вірність і мужність жінок-мироносиць, їхня роль у християнській історії та внесок у відродження віри в умовах гонінь

Жінки-мироносиці – це приклад віри, який варто наслідувати. Прийдешня неділя, друга після Пасхи, присвячена пам’яті Святих жінок-мироносиць. І тому в народі іноді називається «жіночим днем у християн східного обряду». Продовжуючи святкувати Світле Христове Воскресіння, ми згадуємо духовний подвиг тих жінок, які ішли за Господом від Галілеї до самої Голгофи. Вони самовіддано допомагали Спасителеві і Його апостолам, як сказано в Євангелії – «служили їм від своїх маєтків».

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Жінки-мироносиці описані у євангелистів по-різному. Наприклад, в Євангелії від Матфея фігурують тільки «Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу» (Мт. 28,1). У Євангелії від Марка – «Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія» (Мк. 15,40). У Євангелії від Луки – «Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова та інші жінки, що були з ними» (Лк. 24,10). Євангеліє від Івана свідчить про те, що з жінок-мироносиць в той ранок двічі до гробу приходила тільки Марія Магдалина. Таким чином, ім’я Марії Магдалини згадується у всіх чотирьох канонічних Євангеліях. У євангелистів Марка та Луки в розповіді про відвідини гробу фігурують також Саломія та Йоанна.

Під час розп’яття Христа всі учні, крім Іоана Богослова, у страху розбіглися. Але жінки-мироносиці виявилися тоді духовно сильнішими за апостолів-чоловіків, і залишалися поруч зі своїм Учителем до самої Його смерті на хресті. За таку вірність Спасителеві вони були визнані гідними першими дізнатися від ангелів про Його Воскресіння, а потім і першими зустріти воскреслого Господа. Це сталося, коли учениці йшли до Гробу Свого Божественного Вчителя, щоб за юдейським звичаєм помазати Його тіло миром – особливою запашною речовиною. Звідси і їх назва – мироносиці. Як співається у великодніх піснях, вони стали «апостолами для апостолів», – тому що ті отримали першу звістку про Воскресіння Христа саме з вуст жінок-мироносиць. Після Вознесіння Спасителя, Його учениці, так само як і учні-чоловіки, розійшлися усім світом з проповіддю Євангелія. Тому ми називаємо їх рівноапостольними.

І в наступні сторіччя жінки-християнки не раз виявляли більшу духовну міць та стійкість, ніж чоловіки. Згадаймо хоча б сімдесят років радянських гонінь на Церкву Христову. У ці роки, можна сказати, знову повторилася євангельська історія: чоловіки, боячись переслідувань і глузувань, майже припинили відвідувати храми. А віруючі жінки продовжували ходити на служби, таємно від чоловіків хрестили своїх дітей і намагалися виховати їх у вірі, самовіддано супроводжували своїх пастирів у далеких засланнях, самі безстрашно йшли у в’язниці й табори за відмову зректися Христа… І те поступове відродження церковного життя, що ми бачимо сьогодні, відбувається багато в чому саме завдяки православним жінкам, що вистояли в роки безбожних гонінь – новим жінкам-мироносицям.

Приклад жінок-мироносиць і першого, і двадцятого століть вчить нас тому, що мало просто вірити в Христа. Треба жити за своєю вірою. І навіть бути готовим постраждати за неї, а якщо доведеться, то й загинути. Тобто, бути вірними Христові до кінця. Саме віра повинна визначати всі наші вчинки, слова, думки та емоції. Вона має стати для нас головним мотивом всього життя. В іншому ж випадку наша віра виявиться неспроможною, марною, примарною. За словами апостола Якова, «як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва». При цьому, як він каже, «віра сприяє ділам, і ділами віра досягає досконалості».

Нехай Господь благословить всі наші добрі починання і навчить нас вірити в Нього так, як вірили святі жінки-мироносиці.

Молитва до Святих Жінок-Мироносиць

О, благословенні святі жінки мироносиці , ви мир Христовий в серцях ваших носите! Вшановуємо вірність вашу, бо біля Хреста Господнього відважно вистояли. Ублажаємо і до Бога ревність вашу, бо нею проваджені, до гробу Господнього прибігли миром помазати прогребеного Владику. Прославляємо чисту любов, бо заради неї Воскреслий Господь найперше вам явився і радістю серця ваші наповнив. Шануємо і апостольську працю вашу, якою Христа воскреслого сміливо сповідували перед народами, владиками і царями.

Нині ж до вас з вірою і любов’ю прибігаємо і щиро просимо: ублагайте Всещедрого Життєдавця силою Хреста Його нам зміцнитися в подвигах любові і самовідданості утвердитися, душевним же і тілесним недугам нашим зцілитися. Хай засяє і нам благодать Воскреслого Христа, Бога нашого, і так ввійдемо у приготовлені нам Оселі Небесної слави, і там разом з вами сподобимося прославляти Трійцю Єдиносущну і Нероздільну на віки віків. Амінь.

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія