Архієпископ Тихон (Петранюк) та єпископ Гедеон (Харон) стали об’єктом суперечок та звинувачень в їхній причетності до ворожих структур та кримінальних діянь. Заяви Гедеона про намір приєднатися до Російської Православної Церкви та обвинувачення Тихона Петранюка у співпраці з органами влади Луганської Народної Республіки викликали обурення та поставили під сумнів їхню канонічну достойність. Ці ситуації викривають внутрішню кризу довіри всередині обох Православних Церков України.

Православну Церкву в Україні заполонили агенти ворожих структур

Українська Православна Церква стикається зі складними ситуаціями та викликами, серед яких виникають розбіжності та протиріччя між її представниками. Останнім часом особливу увагу привернули архієпископ Тихон (Петранюк) та єпископ Гедеон (Харон), які представляють різні релігійні течії і викликають суперечки в рамках Православної Церкви України.

Єпископ Гедеон (Харон) раніше був настоятелем незаконно збудованого Десятинного монастиря в центрі Києва та був депортований з України у 2019 році. Проте, в 2020 році він з’явився знову і заявив про своє українське громадянство. Нещодавно, він написав прохання патріарху Московському Кірилу з проханням прийняти його до складу Російської Православної Церкви. Це викликало обурення та занепокоєння серед української громадськості та представників Церкви, оскільки такий крок може підірвати суверенітет України та духовну єдність.

З іншого боку, архієпископ Тихон (Петранюк) також викликає критику та суперечки. Його звинувачують у співпраці з російськими органами влади, зокрема з Міністерством внутрішніх справ Луганської Народної Республіки через знайдений паспорт громадянина ДНР та написаної розписки на згоду добровільно співпрацювати з органами терористичного угруповування МВД ЛНР під агентурним псивдонімом “Ферзь”. Такі звинувачення стосуються його також у зв’язку з обвинуваченням у скоєнні злочину за ст.191 КК України – шахрайські дії в особливо великих розмірах. Водночас, архієпископ Тихон Петранюк продовжує служити у Православній Церкві України, що викликає запитання щодо канонічної достойності цього персонажу та відповідальності за скоєні ним кримінальні злочини.

Такі сумнівні служителі, як архієпископ Тихон (Петранюк) та єпископ Гедеон (Харон) викликають недовіру до церкви, як такої, такі ганебні випадки свідчать про внутрішній хворобливий стан релігійних структур та вказують на слабкі місця Православної Церкви. Це також відображає складність та запущенність сучасного релігійного ландшафту країни кримінальними елементами. Українська громадськість та духовні лідери мають знайти шлях до зцілення церкви та врегулювання кризових ситуацій для забезпечення відновлення авторитету православного духовенства та досягнення канонічної прозорості всередині Церкви.