Російська стратегія: боротьба за Київ та заперечення історичного походження від Київської Русі

Росія не може змиритися з тим, що давній Київ сьогодні є церковним і політичним центром незалежної України. Не може вона змиритися і з тим, що невпинно наближається час, коли Київський Патріарший престол буде визнано вселенським православ’ям, а Москва постане в очах християнського світу «голим королем». Перетвориться на церковну кафедру, чия історія не сягає глибше часу заснування Москви київським князем Юрієм Довгоруким (1147 р.). Путін воює сьогодні з Україною, бо знає — без Києва та давніх українських територій у сучасної Росії залишається єдина історична можливість: бути Московією, країною, культурна та політична традиція якої походить від Золотої Орди.

Росія — спадкоємниця Монгольської монархії, а не Київської Русі, заявив 1925 року Микола Трубецькой. «Погляд, що панував раніше в історичних підручниках, — писав він, — той, згідно з яким підвалини російської держави було закладено у так званій Київській Русі, — навряд чи можна визнати правильним…». «В історичній перспективі та сучасна держава, яку можна назвати і Росією, й СРСР (річ не в назві), є частиною великої монгольської монархії, заснованої Чингізханом». Ця точка зору на ґенезу російської держави, напевно, є найпослідовнішою. Проте вона суперечить міфу про Росію як «святу Русь». А ще — повністю підтверджує права на Київську спадщину України, яка в цій історичній перспективі стає єдиною історично легітимною спадкоємницею середньовічної києво-руської державності.

Сучасна Росія невипадково протиставляє себе Європі. З одного боку, в цьому небажанні євроінтеграції винна сама Європа та західний світ загалом, які опиралися намірам Путіна інтегруватися у євроатлантичні структури 2000 р. З другого, — у протистоянні із Заходом сучасна Росія демонструє своє історичне походження, залежність своєї ментальності та політичної культури від традиції Золотої Орди.

Колишня Московія воліє сьогодні бути Росією, Руссю. І в цьому запрограмовано її неминучий конфлікт із Києвом, митрополит якого за часів святителя Петра Могили іменував себе так: «Милістю Божою Митрополит Київський, Галицький і всієї Росії, Екзарх святого Апостольського Константинопольського Трону, Архімандрит Печерський».

Як поєднати непоєднуване? Як одночасно бути наступницею Золотої Орди та Святою Руссю — спадкоємницею рівноапостольного князя Володимира Великого, святих страстотерпців князів Бориса та Гліба, преподобного Феодосія Печерського та сонму преподобних Києво-Печерського патерика?

Автор Митрополитом Мефодієм