Україна — одна з найпотужніших країн східноєвропейського регіону. Але вона досі не може остаточно відбутися через внутрішнє розділення та постійний тиск північного сусіда. «Малоросія» — люблять принизливо називати нашу країну прихильники «Великої Росії». Але вони забувають, що цей термін є аналогом терміна «Мала Еллада» (Μικρὰ Ἑλλάς), за допомогою якого візантійці визначали територію основної Греції на Балканському півострові (на відміну від колонізо ваних земель або «Великої Еллади» (Μεγάλη Ἑλλάς). Анексія Криму — це реакція Росії на Майдан, кажуть сьогодні політики та журналісти. На жаль, це не зовсім так. Анексія Криму — це реакція сучасної Росії на іншу історичну подію: становлення незалежної української держави із центром у давньому Києві та церковний рух в Україні за створення незалежної Київської Церкви з патріаршим правлінням. Хрещення Русі відбулося у Києві. А отже, в ідеалі Росія мала б окупувати саме Київ. «Київ — матір городів руських. Давня Русь — це наше спільне джерело, ми все одно не зможемо одне без одного», — заявив Президент Росії перед депутатами Державної Думи та членами Ради Федерації 18 березня 2014 р. Проте структура сучасного світу така, що зробити це російському Президентові неможливо. Тому деякий час по тому світ почув від Путіна слова про сакральний статус Кримської землі та її зв’язок із подіями Хрещення Русі. «Для Росії, — заявив Путін вже у грудні, — Крим, давня Корсунь, Херсонес, Севастополь мають величезне цивілізаційне і сакральне значення так само, як Храмова гора в Єрусалимі для тих, хто сповідує іслам і іудаїзм. <…> Для нашої країни, для нашого народу ці події мають особливе значення, оскільки в Криму мешкають наші люди і сама територія є стратегічно важливою, і оскільки саме тут — джерело формування багатоликої, але монолітної російської нації і централізованої російської держави. <…> Адже саме тут, у Криму, у давньому Херсонесі, або, як його називали літописці Русі — Корсуні, прийняв хрещення князь Володимир, а після цього хрестив усю Русь». Як бачимо, зі слів Путіна стає чітко зрозумілою «сакральна» (а точніше, псевдосакральна) логіка новітнього пострадянського російського імперіалізму. Змінюючи сучасну систему міжнародної безпеки, що утвердилася в Європі після Другої світової війни, Росія, як виявилося, не піклувалася про «інтереси російськомовного населення», а намагалася здобути свій аналог «храмової гори» — Крим.

Історія України перед викликом російської агресії

У праці йдеться про ситуацію в Україні перед викликами російської агресії, а також про історичні зв’язки між Україною та Росією. Автор зазначає, що Росія бачить Крим та інші українські землі як місця великого значення для своєї цивілізації та нації, але це не дає їй права порушувати міжнародне право та здійснювати агресію проти сусідньої країни.

 Автор Митрополит Мефодій (Кудряков) Предстоятель УАПЦ