У Києво-Печерській лаврі після оновлення Ближніх печер змінили напис біля мощей преподобного Іллі-Печерського. Нове найменування «Ілля Муровець» відображає історичну традицію, пов’язану з давнім Моровськом на Чернігівщині.
Відновлення історичної справедливості стало черговим кроком у поверненні української культурної та духовної спадщини
Відновлення української історичної пам’яті триває не лише в архівах, музеях чи наукових конференціях, але й у самому серці українського православ’я — Києво-Печерській лаврі. Після відкриття для відвідувачів оновлених Ближніх печер увагу громадськості привернула, на перший погляд, невелика зміна: біля мощей преподобного Іллі-Печерського з’явився напис «Ілля Муровець» замість звичного для багатьох «Ілля Муромець».
Однак за цією зміною стоїть значно більше, ніж проста корекція напису. Йдеться про повернення історичного контексту та звільнення української культурної спадщини від імперських трактувань, які століттями нав’язувалися Російською імперією та згодом радянською історіографією.
На зміну звернув увагу графічний дизайнер Богдан Гдаль, який оприлюднив відповідні фотографії після оновлення експозиції Ближніх печер. За його словами, використання форми «Муровець» відображає давню традицію, що пов’язує билинного богатиря не з російським містом Муром, а з давнім Моровськом — історичним поселенням на Чернігівщині, неподалік Києва.
Саме ця версія вже багато років підтримується низкою українських істориків, дослідників середньовічної Русі та церковних науковців. Адже билинні оповіді свідчать, що герой міг досить швидко дістатися до Києва, що виглядає природним для відстані близько 90 кілометрів від Моровська, але майже неможливим, якщо йдеться про російський Муром, розташований більш ніж за тисячу кілометрів від столиці Русі.
Особливого значення ця подія набуває в умовах сучасної боротьби України за власну історичну суб’єктність. Протягом століть російська імперська традиція привласнювала постаті, події та духовні надбання Київської Русі, намагаючись представити їх як складову власної історії. Саме тому повернення історично обґрунтованих назв стає не лише науковим питанням, а й елементом відновлення історичної справедливості.
Символічно, що зміни відбулися саме у Києво-Печерській лаврі — святині, яка є одним із найдавніших центрів українського православ’я та духовності. Тут протягом століть формувалася традиція українського чернецтва, книжності та культури, а тому відновлення історичної автентичності має особливе значення.
Важливу роль в оновленні написів відіграли фахівці з історичної каліграфії. Каліграф Олексій Чекаль розповідав, що під час роботи над оформленням печер використовувалися зразки українського письма XV століття та стилістика знаменитого Київського псалтиря 1397 року. Такий підхід дозволив не лише оновити експозицію, але й наблизити її до історичної традиції українського церковного мистецтва.
Сьогодні повернення імені «Ілля Муровець» стало ще одним кроком до переосмислення української історії без колоніальних нашарувань. Це свідчення того, що процес очищення національної пам’яті від чужих ідеологічних впливів відбувається не лише в політиці чи суспільстві, але й у церковному та культурному просторі.
Адже історична правда починається з деталей. І саме такі, на перший погляд невеликі зміни, поступово повертають українцям їхню власну спадщину, власних героїв і власну історію.
Соц.медіа