Стаття розповідає про вшанування пам’яті преподобних Іова та Феодосія Манявських у Церкві, їхнє чернече життя та внесок у розвиток православної традиції. Описується шлях Іова від молодого викладача до чернечого життя, його постриг на Афонській горі та заснування Манявського скиту. Також згадується Феодосій, перший ігумен скиту, якого обрав сам Іов. Стаття підкреслює величезний внесок цих святих подвижників у розвиток православ’я на українських землях.

Історія заснування Манявського скиту та життя преподобних Іова та Феодосія

Вчора, 7 липня Церква, у день Різдва святого пророка, передтечі та хрестителя Господнього Івана, вшановує пам’ять преподобних Іова та Феодосія Манявських.

У той доленосний час для святого Православ’я було засновано Манявський скит, і першим його ігуменом став Іов Княгиницький. Він народився в Тисмениці на Прикарпатті. Його сім’я була достатньо заможною. Батьки віддали Івана (його світське ім’я) на навчання до монастирської школи в Уневі, а потім він продовжив навчання в Острозькій академії, яку заснував великий князь Костянтин Острозький. Цей захисник українського православ’я розумів, що без високої освіти не можна було протистояти католицькій єзуїтській освіті. Князь Костянтин Острозький запросив Івана Княгиницького на викладацьку роботу і до богословського освітнього гуртка Острозької академії.

Молодий викладач (дидаскал) сильно прагнув до монашого життя і віддаленості. Одного разу, він зустрівся в Острозі з афонським монахом, і його розповідь настільки вразила Івана, що він незабаром вирушив на святу Афонську гору, подібно до Антонія Печерського, який спочатку пішов на Афон, перш ніж засяяти своїми подвигами на Києво-Печерській лаврі, щоб набратися духовного досвіду і молитви.

Тут, на святій Афонській горі, Іван Княгиницький прийняв чернечий постриг і прийняв ім’я Єзекіїль. Після деякого часу, в 1598 році, чернець Єзекіїль разом з афонськими монахами прибув до України, щоб збирати милостиню. В 1600-1601 роках він повернувся до України і залишився тут, будуючи монашеске життя.

Берестейська церковна унія 1596 року суттєво змінила українське церковне життя. Тепер лише монастирі залишалися вірними Православ’ю. На запрошення львівського єпископа Гедеона Балабана, який залишився єдиним архієреєм, вірним у Православній Церкві, Єзекіїль Княгиницький оживив чернече життя в монастирях Унева, Дермана та Угорниця. Він прийняв велику схиму під ім’ям Іов.

Подвиг схимника був величезним. Він працював наполегливо і постійно здійснював паломницькі подорожі. Відомо, що у 1619 році він відвідав Києво-Печерську лавру, але вже як засновник Манявського Хрестовоздвиженського скиту.

Вже у 1606 році преподобний Іов Княгиницький оселився біля Краснополя в “кущі під смереками” під Карпатами. Інші монахи почали приєднуватися до нього, прагнучи до чернечого подвигу. Коли братія зросла, Іов, який ще не був священиком, шукав того, хто міг служити богослужіння для монахів.

Жереб випав на диякона Феодосія, який, за свідченнями, був племінником Іова. Після священнопомазання в ієромонаха за проханням Іова, Феодосій став першим ігуменом Манявського скиту. Вручаючи жезл ігумену Феодосію, преподобний Іов сказав: “Будь пастирем і наставником цього братства, обраного Богом. Ти є ієромонахом і духовним наставником для нас, тобі підходить бути ігуменом, а я буду допомагати тобі наскільки зможу, доки живу”.

Так засяяла свята двоїця на українському Афоні, прославивши чернечі подвиги на всіх карпатських землях і в цілій Україні.

Молитва до преподобних Іова та Феодосія Манявських:

О Всесвятий Боже, Ти, що прославляєшся в святості і подвигах своїх преподобних слуг, просимо Тебе, посили велику милість Твою на нас, грішних, через молитви преподобного Іова та Феодосія Манявських. Вони, віддавши своє життя служінню Тобі, прославили Твоє ім’я своїми побожними та благочестивими діями.

О Владико, даруй нам їхню молитву, щоб вона була нашою опікою в житті і після смерті. Пробуджуй у наших серцях прагнення до духовного зростання, розпалюй в наших душах вогонь любові до Тебе і до наших братів у Христі.

Преподобний Іове, великий подвижнику, моли Бога за нас, щоб ми набули твердості віри і витривалості в земному житті. Випроси прощення наших гріхів і милосердя Божого.

Преподобний Феодосію, укажи нам шляхи покаяння і самовідданості, надихни нас на віддане служіння Господеві та нашим братам, нехай наші життя стануть приємним благоуханням перед обличчям Божим.

О, преподобні Іове та Феодосію, прийміть нашу молитву, зберігайте нас у своїй благодаті і покрові, нехай ваші святі молитви досягнуть престолу Всемогутнього, і він, зглянувшись на вашу святість, пошле нам допомогу і благословення у часі війни. Амінь.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія