У молитві за Україну виразно відображаються глибока прив’язаність до країни, шанування її символів і мови, а також пам’ять про героїв минулого. Ця молитва виражає сподівання на єднання та віру в краще майбутнє України.

Сила молитви як спосіб спілкування та вираження почуттів для України

Молитва – це могутній спосіб вираження почуттів, сподівань і прагнень. У цей важкий історичний час багато людей звертаються до молитви як засобу спілкування з вищою силою та вираження своїх бажань для своєї країни. Однією з таких молитв є “Молитва за Україну,” яка глибоко відображає віру та надію на краще майбутнє цієї незалежної нації.

У перших рядках молитви виразно відзначається глибока прив’язаність до України, як до матері гріховно-святої. Ця алегорія вказує на багатогранну природу співвідношення між людьми і їх рідною землею.

Далі, молитва звертається до різних символів та атрибутів України. Блакить неба і золоті ниви є образами, які уособлюють красу і багатство країни. Столиця зі своєю “златоглавою” виступає як символ сили і впевненості.

Мова молитви відображає глибоку прихильність до української мови як “божественної.” Вона є не лише засобом спілкування, але й збереженням культурної спадщини та ідентичності нації.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Друга частина молитви звертається до пам’яті героїв, які віддали своє життя за свободу України, і до тих, хто продовжує боротьбу за правду та справедливість. Ця молитва прагне відзначити спільну історію і духовну спадщину народу.

Заключні рядки молитви виражають сподівання на єднання синів і доньок України в милосерді. Вони також сприймають непередбаченість життя і виражають прохання про прощення та божу милість.

Відео з молитвою 👉 тут

Ця молитва відображає глибоку віру та надію українського народу на краще майбутнє, а також засуджує гріхи минулого і закликає до спільних зусиль для покращення долі країни. Вона є виразом солідарності, віри та молитви за Україну, яка завжди має надію на світле майбутнє.

Україно, молюся за тебе,
Як за матір гріховно-святу,
За блакить твого вічного неба
І за ниву твою золоту.

Україно, молюся за славу,
За твою непокору століть,
За столицю твою златоглаву,
Що по груди в тополях стоїть.

Україно, молюся за мову,
За божественну мову твою,
І за вроди твою калинову,
Від якої добрішим стаю.

Україно, молюся за пам’ять
Убієнних за волю синів
І за тих, що у душах запалять
Пломінь правди, щоб край заяснів.

Україно, лише в милосерді
Час єднання синів настає.
То нічого, що ми не безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.

Отче наш, у Твоїм часоплині
Все минає – ридай, не ридай.
Прости, Боже, гріхи Україні
І надалі грішити не дай.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія