Учасники міжнародної дискусії розповіли, як Російська православна церква використовується для виправдання війни та репресій.
Від сакралізації агресії до мілітаризації молоді
На Міжнародному саміті з питань релігійної свободи (IRF), що відбувся 3 лютого, одна з дискусій була присвячена темі, яка дедалі гучніше звучить у міжнародному правозахисному та церковному середовищі: використанню Кремлем Російської православної церкви як інструменту війни, ідеологічного контролю та придушення інакомислення.
Учасники сесії — правозахисники, духовенство та дослідники — говорили не лише про релігійну риторику війни проти України, а й про системну модель, у якій церковні структури стають частиною державної репресивної машини.
Від «русского мира» до воєнізованих формувань
Співдиректор української правозахисної організації Truth Hounds Дмитро Коваль (на фото праворуч) наголосив, що інструменталізація Російської православної церкви почалася задовго до повномасштабного вторгнення 2022 року — ще з окупації Донбасу у 2014-му.
За його словами, прикладом стала так звана «Російська православна армія», що діяла на сході України та поєднувала воєнізовану діяльність із релігійною символікою та риторикою «хрестового походу». Така мова, підкреслив Коваль, формує образ війни не як політичного конфлікту, а як сакралізованої місії проти України та Заходу.
Правозахисник зазначив: досвід окупації показав, що боротьба України — це насамперед боротьба за людей і свободу, включно зі свободою віросповідання, яку на захоплених територіях системно знищують.
Експорт переслідувань і внутрішні репресії
Окрему увагу приділили тому, що Росія, за оцінками міжнародних структур, не лише обмежує релігійні свободи всередині країни, а й експортує переслідування за її межі.
Коваль підкреслив: окуповані території стають своєрідним полігоном, де відпрацьовуються механізми контролю, які згодом застосовуються і в самій Росії. Це свідчить про системний характер репресій, у яких церковна інституція інтегрована в державну політику.
Мілітаризація дітей і молоді
Директорка Східної правозахисної групи Віра Ястребова заявила, що Російська православна церква використовується також для мілітаризації молодого покоління.
Йдеться про мережу воєнізованих таборів і клубів із релігійною символікою, де дітей навчають поводженню зі зброєю паралельно з ідеологічною обробкою. На її думку, наслідки такої політики становитимуть довготривалу загрозу як для регіону, так і для майбутнього самої Росії.
Молитва як політична декларація
Російський православний священик Андрій Кордочкін, який виступив проти війни та зазнав санкцій із боку Московського патріархату, розповів про трансформацію навіть богослужбових текстів.
За його словами, офіційна «молитва про перемогу» фактично стала політичною декларацією, що заперечує суб’єктність України та зображає Росію жертвою. Коли священик замінив у тексті слово «перемога» на «мир», його позбавили сану.
Кордочкін підкреслив: сама риторика патріархату дедалі більше набуває воєнізованого характеру, а незгода з державною позицією трактується як зрада.
Релігійна свобода як фронт сучасної війни
Дискусія на саміті IRF засвідчила: питання релігійної свободи у контексті російсько-української війни виходить далеко за межі церковного життя.
Йдеться про поєднання ідеології, насильства та сакралізації війни, де релігійні символи використовуються для мобілізації суспільства, виправдання агресії та придушення критики.
Саме тому, наголосили учасники, захист свободи совісті сьогодні стає невід’ємною частиною боротьби за права людини, безпеку Європи та майбутнє міжнародного порядку.
Соц.медіа