3 грудня молитовно вшановують пам’ять святителя Прокла, архієпископа Константинопольського.

Святитель Прокл ще з юності весь свій час віддавав молитві і вивченню Святого Писання. Прокл був учнем святителя Іоанна Златоуста, який висвятив його в сан диякона, а потім у сан пресвітера. Від свого вчителя святий Прокл отримав глибокі знання Писання і навчився в досконалій формі викладати думки.

Після вигнання і смерті святителя Іоанна Златоуста святий Прокл був рукопокладений святим Патріархом Константинопольським Сисинієм у сан єпископа міста Кізіка, але під впливом єретиків-несторіан люди вигнали свого святителя. Тоді святий Прокл повернувся в столицю і проповідував Слово Боже в храмах Константинополя. Після смерті святителя Патріарха Сисинія, Прокл був возведений в архієпископа. Ставши Патріархом Константинопольським, він керував Церквою протягом дванадцяти років. Стараннями святителя Прокла при святому царя Феодосії Другому в Константинополь були перенесені мощі святителя Іоанна Златоуста.

Під час патріаршества Прокла імперію спіткав руйнівний землетрус, який тривав кілька місяців. Жителі столиці на чолі з Патріархом і імператором виходили з міста і служили молебні про припинення лиха. Під час одного молебню з натовпу невидимою силою був піднятий у повітря хлопчик і винесений дуже високо. Потім, дитятко повернулося на землю. Хлопчик розповів, що бачив і чув, як ангели прославляють Бога словами: “Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний”. Весь народ заспівав цю молитву, приєднавши до неї: “помилуй нас” – і землетрус припинився. Цю молитву Православна Церква співає за богослужінням і до цього дня.

Загальну пошану здобула діяльність святого Патріарха по влаштуванню благочиння у всіх церковних справах. Оточений любов’ю і пошаною, Прокл відійшов до Господа в похилому віці.