Дізнайтеся про життєвий шлях святих Антоніни і Олександра, мучеників, які, маючи мужність і сильну віру, стояли непохитно перед правителями, відмовляючись від поклоніння богам-ідолам. Їхні подвиги та жертви стали свідченням їхньої беззаперечної відданості Богу та непохитної віри в Христа.

Історія відважних святих, які не зрадили свою віру навіть у лице великих випробувань

23 червня Церква вшановує пам’ять мучеників Антоніни і Олександра.

Свята Антоніна походила з міста Кродамна (Мала Азія). Як християнку її привели до правителя Фіста, який намагався змусити її вклонитися язичницьким богам, обіцяючи надати їй почесне звання жриці богині Артеміди. Але свята мужньо відмовилась і твердо відстояла свою віру в Христа, переконуючи правителя відмовитися від поклоніння богам-ідолам. За це правитель наказав бити святу по обличчю і ув’язнити її.

Мучениця все це час перебувала у молитві, відмовлялася пити й їсти, але одного разу почула голос Божий: “Антоніна, підкріпися їжею і будь мужньою, Я з тобою”. Коли її знову привели перед правителя, мучениця не зрадила своєї віри, а продовжувала сміливо стояти за християнство та засуджувати язичників. Правитель вирішив віддати святу діву на наругу воякам, але Господь наказав одному з них, святому Олександру, врятувати мученицю. Він просив дозволу увійти до камери та попросити її одягнути його військовий одяг та втекти. Антоніна спершу злякалася, але Божий голос наказав їй погодитися. Вона одягла плащ вояка, що маскував її, і таким чином вийшла з в’язниці, непізнана.

Військові, відправлені правителем, знайшли Олександра одного. На запитання імператора він не відповідав, тому його було піддано жорстоким побиттям. За Божою волею Антоніна також явилася перед правителем. Обом відтяли руки, облили смолою і кинули в пожар. Після тушіння вогню, їхню яму засипали землею, щоб християни не могли зібрати навіть кісток мучеників. Після цього Фіст повернувся до свого палацу, але він втратив здатність говорити, пити і їсти. Після семи днів мук він помер.

Молитва до святих мучеників Антоніни та Олександра:

О, святі мученики, що стояли непохитно за віру Христову,
Антоніно та Олександр,
Ми звертаємося до вас з поклонінням та молитвою.
Ви, що пережили великі випробування і муки,
Залишаючись вірними до останнього подиху,
Моліться за нас, допоможіть нам у наших потребах.

Святі мученики, ви, що вступили в Царство Небесне,
Більше не зазнаєте болю та страждань,
Але маєте неземну радість та світло.
Прошу вас, звертайтеся до Бога за нас,
Нехай ваші молитви стануть нашим покровом.

О Антоніно та Олександр, мученики Христові,
Моліться за нас, щоб ми мали силу й мужність
Стояти вірними Христу у всіх випробуваннях життя.
Нехай ваш світлий приклад та віра
Наповняють наші серця і спонукають до святості.

За вашою молитвою, святі мученики,
Нехай ми знаходимо втіху, спокій та благодать.
Моліться за нас перед Господом нашим,
Щоб ми були достойними обіймати нашу православну віру
І одного дня сподіватися прийняти вічне спасіння.

Амінь.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія