Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія – Наталія Шевчук провела власне розслідування кримінального злочину скоєного єпископом Тихоном (Петранюком) дізналась про те, куди привели ниточки цієї заплутаної, майже детективної історії і готова поділитись результатами з читачами.

Справжня війна, хоча й підкилимна, за голови і душі вірних України, ворожий вплив на ПЦУ , далеко не християнські методи в кращих традиціях “старшого брата” за умов реальної війни. Приголомшлива історія та сенсаційне викриття агента, завербованого органами «державної безпеки» так званої Луганської народної республіки – фіктивного квазідержавного утворення, встановленого Російською Федерацією на окупованій нею території окремих районів Луганської області України, з числа єпископату Православної Церкви України – ФЕРЗЬ: хто платить і хто танцює цю королеву? На ці та інші питання в нашому розслідуванні далі.

Церква – це структура закритого типу, де всі один про одного все знають. За 15 років служби в патріархії – адміністрації Предстоятеля УАПЦ я чітко усвідомила: людину легко звинуватити в проступку чи то архієрея, чи вірянина, а тому з такими речами намагаюсь бути надзвичайно обережною. Передусім слід розуміти, що завжди знайдуться люди, зацікавлені вилити бруд на служителів Церкви. Але ж, говорячи про Церкву, ми маємо на увазі Церкву Христову.

Недопустимо безпідставно виголосити, мовляв, оцей митрополит одружений, а той архієпископ – кримінальний злочинець. Перш ніж висувати такі звинувачення, треба, по-перше, бути певним у тому, що все, що ти стверджуєш, – не чутки чи домисли, а правда. По-друге, як сказано у Євангелії: «Хто без гріха, нехай перший кине камінь». Адже кожен з нас має шанс на щире покаяння. Я запитую себе: чи потрібно замовчувати ганебні випадки в православній церкві? Як подолати кадрову кризу в молодій, ще такій уразливій структурі, як Православна Церква України?

Вважаю, що мовчання призведе до катастрофи у Церкві. А скандали… до тієї самої іміджевої катастрофи церковних структур. Це палиця на два кінці. Такі скандальні історії вимагають якщо не додаткового розслідування, то як мінімум міркувань та аналізу. Саме тому тут і потрібне насамперед не суспільне, а саме церковне і навіть внутрішньоцерковне обговорення.

Архієрей канонічний злочинець – велика ганьба і біль для всіх членів Церкви. Але навіть у ситуації, коли ми маємо справу з таким собі «Зе/Ка-місіонерством», потрібно, щоби ці проблеми вирішувалися через церковний суд, який, на жаль, сьогодні в ПЦУ не сформовано, натомість кожен архієрей за статутом нашої Церкви має стовідсоткову гарантію статусу довічного керманича своєї кафедри.

Мені навіть важко уявити реакцію суспільства, якщо воно трохи більше дізнається про певні аспекти «церковного» життя, та, зваживши всі за і проти – заради очищення іміджу Нашої Святої Церкви, – ризикну оприлюднити документи, що розсекречують життя одного конкретного збоченця, недоархієрея, зрадника і злодія. Можливо, я підніму хвилю обурення, несприйняття, гніву тощо, проте вважаю: якщо вірні будуть обізнані й ознайомлені з конкретними фактами «архієрейського» життя, їм легше стане задекларувати свою християнську позицію.

У центрі моєї уваги опинився керуючий Тернопільсько-Бучацькою єпархією ПЦУ (УПЦ) архієпископ ТИХОН (в миру – ПЕТРАНЮК ТАРАС ІВАНОВИЧ), якого було взято на поруки УАПЦ після заборони в УПЦ КП.

Донести до відома вірян ПЦУ особливості ганебної біографії Петранюка мене змусила конфліктна ситуація, яка трапилась у с. Почапинці Тернопільської області, в храмі православної громади Жон-Мироносиць, де забороною у священнослужінні Романа Будзинського архієпископ Тихон (Петранюк) відреагував на відмову вірян увійти до складу Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ, що припинили поминання його імені під час богослужіння.

Віряни категорично відкидали можливість підпорядкування архієрею-злочинцю, та посланці, які прибули від архієпископа Тихона (Петранюка), щоб вручити заборону отцю-настоятелю, зухвало та переконливо стверджували, що ці чутки є провокацією, неправдою, диверсією проти ПЦУ, що громаду ввели в оману і якщо віряни не ознайомлені з матеріалами кримінального провадження, яке взагалі під питанням, чи було, то як можна зводити наклеп і проявляти непослух правлячому архієрею?

Того дня моє слово – слово вірної Автокефальної Церкви, людини, яка понад 15 років працювала першим помічником Предстоятеля УАПЦ, керівника ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія», жінки – духовна особа поставила під сумнів, понад те, назвала відвертою брехнею і вимагала замовчати. Свідками стали віряни, і до сьогодні питання про те, що є правдою, – відкрите. Тоді я заприсяглась у присутності громади не залишити без уваги слова о. Василя Божаківського (помічника архієпископа Тихона) та о. Анатолія Залізницького (декана Тернопільського р-ну).

Я пам’ятаю очі сестер і братів, наповнені сльозами, відчаєм і болем. Громада була розгублена, люди звернулись до Предстоятеля ПЦУ Блаженнішого Епіфанія з проханням про надання тимчасової ставропігії. Незабаром Київська Митрополія листом повідомила, що рекомендує примиритись із Владикою Тихоном і знайти шляхи до порозуміння.

Надія на адекватну реакцію з боку керівництва церкви, Предстоятеля, Митрополита Епіфанія була втрачена. Для десяти родин маленького села на Тернопільщині така відповідь стала повним розчаруванням, оскільки цей лист свідчив про сталу традицію прийняття кризової ситуації в середині Церкви, керівництво ПЦУ взяло тайм-аут на замовчування негідної поведінки архієрея та закрило очі на правду про злочини, скоєні ним під прикриттям церкви.

Я вкотре запитую себе: можливо, вони не знають чи не хочуть знати правди? А як же гідність людей, зґвалтована таким собі безстрашним і святим архізлочинцем? Хто цього хижака, що пожирає нашу віру, поставить на місце – місце, де повинні перебувати такі зухвалі та недоторканні, як він. Якими будуть наслідки такої церковної політики? І головне питання: чи вистоїть наша Помісна Церква перед загрозою гібридної церковної війни, яка нині активно ведеться РПЦ в Україні?

Зміни – це завжди складно, одноосібно розв’язати проблему неможливо, та я переконана, що в українській Церкві має бути задекларована нульова толерантність до канонічних злочинців, геїв у рясах, алко-попів і кримінальних елементів. Не мають у нашому церковному середовищі існувати збоченці, які, прикриваючись рясою, духовним саном, авторитетом церкви, безкарно практикуватимуть і популяризуватимуть свої нібито християнські норми «священичого» життя.

Звичайно, таким змінам будуть опиратись, ігноруватимуть, замовчуватимуть факти та у разі системної та послідовної роботи вірян, духовенства «чистка» можлива. Зараз важливо інтелектуально нетрадиційну та духовно нестабільну більшість звести до мінімуму, і тоді ці пройдисвіти десять разів подумають, перед тим як продати церковне майно, привласнити церковні кошти, покрити з етичних міркувань злочин один одного і сказати нам, вірянам, що «це все брехня, неправда і провокація проти Церкви».

Отже, на «прохання» найближчого оточення архієпископа Тихона (Петранюка) я провела власне розслідування, ознайомилась з документами кримінального провадження, за результатами отриманої інформації звернулась до СБУ з відповідною заявою, і сьогодні, в особливий для мене день – 11 березня, в день народження вікопомного Митрополита Мефодія, Вчителя та Наставника, який власним прикладом навчав нас, своїх духовних чад, завжди говорити правду і тільки правду, якою би болючою вона не була, – я готова відзвітувати людям, вірянам ПЦУ, небайдужим до долі нашої Святої Церкви, відкрити страшну правду, яку роками приховував від усіх нас архієпископ Тихон (Петранюк Тарас Іванович), якого правильніше назвати Його Високопреосвященство ФЕРЗЬ (ця само фігура на шаховому полі означає КОРОЛЕВА). Так хто він насправді, #ГЛАВpidarРПЦ в Україні?

Голові
Служби безпеки України
Баканову Івану Геннадійовичу
01601, Київ, вул. Володимирська, 33

Голови громадської організації
«Фонд пам’яті Блаженнішого
Митрополита Мефодія»
Шевчук Наталії Михайлівни
03061, м. Київ, вул. Постова, 81, оф. 2

До особистої уваги Івана Геннадійовича.

Дозвольте насамперед засвідчити свою глибоку повагу і повідомити інформацію, яка потребує негайної перевірки співробітниками Служби безпеки України.

З 2015 року я виконую обов’язки голови ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія», до цього часу обіймала посаду Першого помічника Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (з 2019 р. – Православна Церква України) Митрополита Київського і всієї України МЕФОДІЯ (Кудрякова). Під час виконання статутних обов’язків мені стала відома така інформація.

Ймовірно, 24 червня 2016 р. взамін на співпрацю громадянина України Петранюка Тараса Івановича (19.10.1976 р. н., м. Коломия, Івано-Франківська обл.) з представниками спецслужб «Луганської Народної Республіки», про що є нібито письмова добровільна згода Петранюка Т. І. (агентурне прізвисько Ферзь), винесено Постанову про відмову у порушенні кримінального провадження, передбаченого кримінальним правопорушенням ч. 4 ст. 172 УК «ЛНР» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 УПК «ЛНР»).

Громадянин ПЕТРАНЮК ТАРАС ІВАНОВИЧ є діючим архієреєм Православної Церкви України (УПЦ), керуючим Управлінням Тернопільсько-Бучацької єпархії (код ЄДРПОУ 25347638), Тернопіль, вул. Руська, 22.

Його рідний брат Петранюк Назар Іванович (25 вересня 1982 р. н.), священнослужитель УПЦ (у єдності з Московським Патріархатом), є наближеною особою до другої людини після Предстоятеля УПЦ МП, керуючого справами Митрополита Бориспільського і БроварськогоАнтонія (в миру – Паканича Івана Івановича, 25 серпня 1967 р. н., с. Чумальово, Тячівський район, Закарпатська область), відомого в церковних і політичних кругах симпатика розбудови «руського миру» на теренах України.

У межах запланованого цього року візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія на запрошення Президента України вважаю необхідним довести до Вашого відома, Іване Геннадійовичу, важливість своєчасного виявлення підозрілих елементів, які своїми діями можуть нашкодити державі та Церкві України.

Прошу призначити перевірку викладеної вище інформації, вжити відповідних оперативних заходів, про результати повідомити мене письмово.

Зі статтями 383 «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину» та 384 «Завідомо неправдиве показання» КК України ознайомлена.

Додаток: інформаційна довідка стосовно архієпископа Тихона (Петранюка) на 2 (двох) аркушах.

Голова ГО                                                                                    Шевчук Н. М.

ДАЛІ БУДЕ…