Церква вшановує жінок-мироносиць — тих, хто першими почули звістку про Воскресіння і понесли її світу.

Як жіноча віра і відданість змінили хід історії

У другу неділю після Пасхи Церква вшановує жінок-мироносиць — тих, хто першими стали свідками порожнього гробу і благовістили світові найвеличнішу звістку в історії людства: Христос воскрес. Їхній подвиг не був гучним чи показовим, але саме він став одним із найсильніших свідчень віри, любові та відданості.

Підтримати молитву

Євангельська розповідь зберегла для нас імена цих жінок: Марія Магдалина, Марія Клеопова, Саломія, а також інші побожні жінки, які супроводжували Ісуса Христа під час Його земного служіння. Вони були поруч не лише в час слави, але й у момент страждань — стояли біля Хреста, коли багато хто злякався і розбігся.

Рано-вранці, ще до сходу сонця, вони вирушили до Гроба Господнього, несучи миро — пахощі для помазання тіла Спасителя. Їх не зупинили ні страх, ні небезпека, ні важкий камінь, що закривав вхід до гробу. Їх вела любов — тиха, жертовна і незламна.

Саме цим жінкам було даровано почути ангельську звістку про Воскресіння. Вони першими дізналися, що смерть переможена, що Христос живий. І саме їм було довірено передати цю новину апостолам. У цьому — особлива місія жінок-мироносиць: стати першими благовісницями радості, яка змінила світ.

Сьогодні це свято часто називають православним жіночим днем. Але його зміст значно глибший, ніж просто вшанування жіночності. Це нагадування про духовну силу жінки, яка проявляється у вірності, терпінні, здатності любити і жертвувати. У родині, у Церкві, у суспільстві жінка нерідко є тією, хто зберігає віру і передає її наступним поколінням.

Особливого звучання це свято набуває у дні, коли Україна переживає біль втрат і випробувань. Образ жінок-мироносиць перегукується із сучасними українськими матерями, дружинами, сестрами, які моляться, чекають, підтримують і не втрачають надії навіть у найтемніші часи.

Цього року день вшанування мироносиць також поєднується зі спогадом про Чорнобильську катастрофу — трагедію, яка залишила глибокий слід у серці народу. Як і тоді, так і сьогодні, людство бачить приклади жертовності, мужності й любові, що сильніші за страх і смерть.

Жінки-мироносиці навчають нас простої, але глибокої істини: навіть у темряві світанок уже близько. Там, де є віра і любов, там обов’язково народжується надія.

МОЛИТВА ДО СВЯТИХ ЖІНОК-МИРОНОСИЦЬ

О, благословенні святі жінки мироносиці, ви мир Христовий в серцях ваших носите! Вшановуємо вірність вашу, бо біля Хреста Господнього відважно вистояли. Ублажаємо і до Бога ревність вашу, бо нею проваджені, до гробу Господнього прибігли миром помазати прогребеного Владику. Прославляємо чисту любов, бо заради неї Воскреслий Господь найперше вам явився і радістю серця ваші наповнив. Шануємо і апостольську працю вашу, якою Христа воскреслого сміливо сповідували перед народами, владиками і царями.
Нині ж до вас з вірою і любов’ю прибігаємо і щиро просимо: ублагайте Всещедрого Життєдавця силою Хреста Його нам зміцнитися в подвигах любові і самовідданості утвердитися, душевним же і тілесним недугам нашим зцілитися. Хай засяє і нам благодать Воскреслого Христа, Бога нашого, і так увійдемо у приготовлені нам Оселі Небесної слави, і там разом з вами сподобимося прославляти Трійцю Єдиносущну і Нероздільну на віки віків. Амінь.

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія