Стаття розповідає про життя та діяльність святого Володимира Великого, який став просвітителем і провідником у християнському перетворенні Русі-України. Стаття описує його перетворення з язичника на християнського віруючого і зусилля збудувати православне християнське королівство. Великий князь Володимир залишив своє багате спадщину для України, а його святі молитви впливають на нашу країну й досі.

Життя, хрещення та вплив великого князя на історію країни

28 липня Православна Церква вшановує святого рівноапостольного Київського князя Володимира Великого. Цього дня в Україні відзначається 1035 річниця Хрещення Руси-України. Також сьогодні вшановуємо пам’ять Собору усіх Київських святих.

Святий рівноапостольний князь Володимир походив із древнього роду руських правителів Рюриковичів. Він був сином Київського князя Святослава, та онуком блаженної княгині Ольги.

До прийняття христової віри, він був затятим язичником. У 978 р. він виступив проти свого брата Ярополка, убив його і заволодів Києвом. За шість років князювання Володимир здійснив чотири великих походи, у яких вивчав релігію християнських держав, переконуючись, що «його боги» не мають значного впливу на воїнів, оскільки за давнім звичаєм у кожного з них є свої, окремі боги.

І ось коли він став великим правителем, а його Держава – однією із могутніх у Європі, князь приймає рішення покинути оману язичницьку і прийнятим нову віру для себе і своєї країни. Послухавши різних проповідників, він розіслав своїх послів у різні країни, аби ті сказали йому, яка віра краща.

Повернувшись вони доповіли, що лише православна віра, яку вони побачили у Константинополі, викликала у них таке душевне піднесення, що перебуваючи на богослужінні, вони не змогли зрозуміти чи душа їх на небі чи на землі. Врешті посли сказали: «як би була вона погана, то і не прийняла б цю віру твоя бабця».

Після цього Володимир твердо вирішив прийняти віру грецьку православну і почав думати про хрещення. Але, як язичник і войовничий князь, він не хотів принижуватися перед греками і покірно просити у них хрещення. Володимир хотів і віру православну здобути шляхом завоювання. Для цього він з військом пішов на Тавриду і взяв грецьке місто Херсонес, або Корсунь, це недалеко від нинішнього Севастополя. Звідси він відправив послів до грецьких імператорів Василія і Костянтина з попередженням, що він візьме і Константинополь, якщо вони не віддадуть за нього заміж свою сестру Анну.

Імператори відповіли, що вона як християнка не може вийти за язичника, але вони згодні віддати її, якщо він прийме християнську віру. Великий князь оголосив через послів, що він любить грецький закон і готовий хреститися. Тоді царівна погодилася вийти заміж за страшного іноплеменника і вирушила до Корсуня з духовенством і своїм почтом, щоб урятувати свою батьківщину від згубної війни.

А тим часом Володимир захворів на очі й осліп. Царівна радила йому якнайшвидше хреститися, щоб отримати зцілення. Князь погодився і, коли єпископ під час хрещення поклав на нього руку, він прозрів і сказав: «Тепер я пізнав істинного Бога!» Багато воїнів з дружини його під впливом цього чуда теж охрестилися. Після цього великий князь з царівною вирушив до Києва. Він узяв з собою священиків, церковне начиння і образи для благословення; коли ж прибув до Києва, то наказав, щоб охрестилися 12 його синів.

Одночасно князь повелів знищити ідолів. Частину їх порубали, а частину спалили; головного бога Перуна прив’язали до кінського хвоста, протягли дорогою і скинули з гори в Дніпро. Потім князь оголосив у Києві, що коли хто з багатих і убогих, великих і малих не прийде в призначений день на річку, щоб прийняти хрещення, того він буде вважати за свого ворога.

У призначений день усі жителі Києва з жінками і дітьми прийшли на Дніпро. Всі увійшли у воду і стояли: дехто по шию, інші по груди; малі діти біля берега, матері тримали на руках немовлят; священики стояли на березі річки й читали молитви хрещення. Володимир, бачачи це, радів, що він і його люди пізнали істинного Бога. Цього дня, як зауважує літописець, земля і небо раділи. Подія ця сталася в 988 році після Різдва Христового.

Щоб утвердити народ у вірі й законі християнському, Володимир будував церкви; так, у Києві він збудував чудовий храм в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці. Храм цей звався Десятинним, бо великий князь виділив десяту частину своїх доходів на його утримання.

Святий Володимир Великий помер 15 липня 1015 р., проживши 55 літ. Його поховано в Десятинній церкві біля гробу цариці Анни, яка померла раніше (1011). Мощі великого князя знаходилися тут до 1635 р. Київський митрополит Петро Могила знайшов їх і переніс до Софійського собору. Голову князя Володимира було перенесено до Успенської Печерської церкви.

Князя Володимира зараховано до лику святих завдяки хрещенню ним Русі. В народі ж його прозвали Володимир – ясне сонечко, адже завдяки йому на наших землях засяяло Сонце Правди. Його ж святими молитвами, нехай Господь помилує усіх нас, а нашій країні дарує перемогу над російськими загарбниками.

Молитва до святого Володимира:

Святий Володимир Великий, благословенний княже Русі-України!

Ми звертаємось до тебе з глибоким почуттям поваги та вдячності за твої подвиги і служіння на користь нашого народу. Ти був провідником і наставником для Русі, просвітливши наш народ і привівши його до православної віри.

Молимося перед твоїм святим образом, зазиваючи твою благодать та заступництво перед Богом. Допоможи нам у зусиллях зберегти нашу віру та духовність, залишатися міцними вірними та відповідальними громадянами нашої землі.

Святий Володимир, прийми наші молитви і прошення, допоможи нам у духовному зростанні та сприяй нашому доброчесному життю. Нехай твоя молитва до Господа буде зі славою, і ми будемо наслідувати твій приклад у любові, мирі та милосерді.

О, святий Володимир Великий, моли Господа Ісуса Христа за нас грішних, нехай наша країна буде захищена від усякого лиха і прославлятиме святе Ім’я Боже. Амінь.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія