Стаття розповідає про життя і святість преподобного Михаїла Малеїна, з роду Малеїних, який зрікся світських почестей і став монахом відлюдником. Він віддавався молитві, вивчав Святе Письмо та допомагав усім потребуючим, здійснюючи чуда зцілення. Заснувавши обители і монастирі, він став прикладом духовної смиренності та любові до ближнього.

Історія благочестивого життя ченця, чудотворця та засновника монастирів у Кімінській області

25 липня – день преподобного Михаїла Малеїна.

Преподобний Михайло, з роду Малеїних, народився близько 894 року в Харсіанській області (Каппадокія) і у Хрещенні отримав ім’я Мануїл. Він був родичем візантійського імператора Лева VI Мудрого (886–911). Преподобний з дитинства вирізнявся благочестям і любов’ю до наук. З особливою увагою він вивчав Писання. Здобувши чудову освіту, він отримав посаду при дворі імператора Лева Мудрого. Але після його смерті, у віці 18-ти років від народження, Мануїл пішов у Віфінію, в Кімінську обитель, де під керівництвом старця Іоанна Еладіта, прийняв чернецтво з ім’ям Михайло. Виконуючи найважчі послухи, незважаючи на знатність свого роду, він показав приклад великого смирення.

Через деякий час він був удостоєний благодаті священства. Невпинно повчаючись у Святому Письмі, преподобний Михайло показав, як гідно має з’єднувати священство з чернецтвом, досяг високого ступеня безпристрасності і набув дару прозорливості. Він був дуже співчутливий і людинолюбний, не міг залишити без допомоги і втіхи усіх, хто перебував у злиднях і печалі, і за його гарячими молитвами звершувалося багато чудес.

Після багатьох чернечих праць під керівництвом старця Іоанна, преподобний Михайло випросив у нього благословення на самотнє життя в печері. Прикладом високого духовного життя святий пустельник став надихати багатьох, хто шукав спасіння. У пустельному місці, що носив назву Сухого Озера, преподобний Михайло заснував для братії обитель, що зібралася до нього, і дав їй суворий статут. Коли монастир зміцнів, преподобний Михайло пішов у ще більш віддалені межі і влаштував там новий монастир. Незабаром працями святого авви вся Кімінська гора вкрилася чернечими обителі, де невпинно підносилися молитви за весь світ до Престолу Всевишнього.

Близько 953 року до братії вступив юнак Авраамій, який зростав під керівництвом святого Михайла і прийняв від нього постриг з ім’ям Афанасій. Згодом преподобний Афанасій (пам’ять 5/18 липня) сам заснував знамениту Афонську Лавру, перший гуртожильний монастир на Святій Горі. Після п’ятдесяти років невпинних чернечих подвигів преподобний Михайло Малєїн мирно відійшов до Господа у 962 році.

Святий Михаїле Малеїне, благословенний заступнику та наставнику духовних шляхів, прийми нашу щиру молитву до тебе.

Ти, на крилах духовної мудрості, піднісся до Богознання, відмовившись від земних клопотів, знехтувавши природою плоті. Твоє серце прагнуло Небесної мудрості, щоб жити в єднанні з Богом, і ти став прикладом, говорячи: “Добре жити з Богом”.

Святий Михаїле, ти був милосердним та співчутливим до тих, хто потребував допомоги та підтримки. З твоїх благодатних молитовних зусиль звершувалося багато чудес. Ми звертаємося до тебе зі своїми потребами, просимо твоєї молитви та заступництва перед Богом.

Преподобний Михаїле, сприяй нам у наших духовних пошуках, допоможи знайти Небесну мудрість і жити в єднанні з Богом. Нехай твоя благодать нас наповнює силами для подолання життєвих випробувань та змоги допомагати іншим у їхніх потребах.

Молимо тебе, святий Михаїле Малеїне, заступайся перед Престолом Всевишнього за нас і все людство. Нехай твоя святість нас охороняє і спонукає до вірності Богові. Амінь.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія