І ще трохи про прес-конференцію у Києво-Печерській Лаврі (читайте допис раніше).

Другу годину хлопці у рясах присвятили наступним меседжам:

— Від народження УПЦ «була за Україну», і навіть виступила проти війни. А те, що понаходили колаборантів – то у державних органах їх більше.

— Карати колаборантів ми не можемо, бо нам не сказали (ми не знаємо), за які такі злочини їх судили.

— ми волонтеримо та віддаємо «все для фронту»;

— Якщо ви нас змусите перейменуватися, то ми воювати за вас не будемо (ну, або, наші віряни не зможуть воювати за Україну, бо так написано у законі 2662).

Тут поле для маніпуляцій було значно більшим – не було статутних обмежень.

При цьому свідки «антивоєнних подвигів» УПЦ МП навіть скоригували цитату зі звернення Онуфрія, виголошене 24 лютого. Було скромно випущено опуси про «покаянну молитву для українців» та «братовбивчу війну». Тобто навіть 24 лютого Онуфрій не забув втулити у своє звернення головний посил, який ця Церква 8 років вдовблює в голови українців – ми з росіянами «одна країна», а воюють між собою «брати», тому й «війна братовбивча» (це був головний спонукальний мотив його не вставання 8 травня 2015 р. у Верховній Раді та того, що попи УПЦ МП відмовлялися хоронити АТОвців та воїнів ЗСУ).

Щодо «покаянної молитви для українців» — це теж сильно. Майже на рівні голодоморівського посилу Онуфрія про «катюзі по заслузі». За 10 місяців широкомасштабної війни Онуфрій так і не закликав росіян до «покаянної молитви»…

Щодо волонтерської діяльності – завжди треба дивитися, чи це ініціатива Церкви, чи все ж це приватна ініціатива окремих кліриків та вірян. Ну і масштаби, звичайно, теж не вражають. З одного боку – нам довго розказували, що вони «найбільша Церква в Україні» і всього у них багато-багато. З іншого – 60 автомобілів за 10 місяців війни… Це навіть не волонтерський центр, а 4-5 волонтерів, які приватно роблять більше. Цікаво, чи пожертвував Паша Мерседес хоч один свій мерседес для Перемоги?

За колаборацію кліру УПЦ МП вже говорено багато. І порівняння себе із силовими структурами України виглядає жалюгідно.

Зупинюся лише на маніпуляції із нормою закону 2662 (п.5 Перехідних положень) про «обмеження доступу священнослужителів, релігійних проповідників, наставників такої релігійної організації у частини, з’єднання ЗСУ та інших військових формувань України…».

У версії маніпуляторів, це норма про те, що якщо держава змусить УПЦ МП уточнити свою назву, то тоді вірні УПЦ МП не матимуть права служити у ЗСУ. Як видно із тексту закону, йдеться лише про капеланське служіння. І це правильно – у роз’яснення Конституційного Суду України чітко про це розписано.