Ця стаття присвячена пам’яті справжніх героїв України – воїнів, які полегли в боях, захищаючи свою Батьківщину. Вони стали мучениками захисту нації та свободи, і ця стаття є нашою вдячністю та визнанням їхнього подвигу.
Відданість Батьківщині та вірність ідеалам: віддаймо шану тим, хто віддали своє життя за Україну
Незламність та Подвиг: Воїни України, що полягли за свою Батьківщину це герої-мученики
Серця українців ніколи не полишала віра в свободу та незалежність України. Спадщина військового подвигу завжди буде боліти, надихати і пекти пам’яттю про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Ця стаття – складання шани справжнім героям, військовим, які полягли в боях за свою Батьківщину.
Завжди знаходилися сини і доньки України, готові вступити в бій, коли небезпека загрожує нашій незалежності. Вони стали військовими, не тільки оборонцями території, але й стражами нашої свободи та віри, мучениками захищаючими своїми тілами Україну. Серця цих сміливців сповнені патріотизму та відданості, які вражають сьогодні весь світ.
Серед них були і є ті, хто поклав своє життя на вівтар свободи. Вони полягли в боях на сході України, а повернулись додому на Київщину, Житомирщину, Хмельниччену, Тернопільщину, Одещину, Івано-Франківщину, Вінничину, Харківщину на Волинь, Буковину в малі міста і села – на щиті засвідчивши свою любов до української нації та держави. В їхніх ще живих очах була визначеність, в їхніх серцях – любов до рідного краю тепер вони навіки дома.
Спільно ми молимося за долю кожного, хто служить в українському війську та готовий віддати найдорожче – своє життя за нас.
В храмах часто наголошують, що у Бога немає мертвих, у Бога всі живі! Мабуть тому промовляючи: “Господи, Боже Всемогутній, довіряємо Твоєму милосердю душі наших загиблих солдат. Вони віддали своє життя, захищаючи свою Батьківщину та віру, і пролили свою кров. О Боже, нехай це їхнє мучеництво, здійснене в захисті Вітчизни та віри в перемогу Батьківщини, визволить їхні душі з чистилища і випросить їм вічну нагороду на небі…” – ми молимось і за тих, хто живий або перебуває на-межі життя та смерті. Терміни 200-й, 300-й стали побутовою реальністю, ми читаємо, чуємо, бачимо та чи достатньо робимо для допомоги армії? Чи кожен день підносячи молитву ми діємо? Чи долучаємось кожен в силу своїх можливостей до волонтерських програм, донатимо, практично допомагаємо? Адже саме завдячуючи нашим мужнім хлопцям ми так гостро не відчуваємо в тилу всіх жахіть війни.
Ми повинні не лише вшановувати пам’ять про тих, хто полягли, але і слідувати їхнім прикладам незламності та патріотизму. Вони навчили нас, що свобода і віра – це цінності, варті боротьби та жертви сотень тисяч молодих людей.
Віра в Україну і незламна відданість Батьківщині роблять їх справжніми героями нашої нації. Молимося, щоб пам’ять про них завжди жила в наших серцях, а їхній подвиг надихав нас на майбутнє.
Пам’ятаємо та вдячні завжди. Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях і у нашій вірі в майбутнє незалежної України. Слава нашим Героям! Слава Україні!
Допоможи нам, Господи, носити пам’ять про полеглих захисників у наших серцях:
Непереможний, неосяжний і могутній у боротьбі Господи Боже наш! Молимо Тебе, пом’яни у Царстві Твоєму православних воїнів, у боях убитих, і прийми їх у Свої небесні світлиці як зранених мучеників, омитих своєю кров’ю, як тих, хто постраждав за Святу Церкву Твою та Батьківщину, що її благословив Ти як насліддя Твоє.
Молимо Тебе, прийми воїнів, що відійшли до Тебе, у полки ратоборців Небесних Сил, прийми їх милістю Твоєю, бо вони віддали життя в бою за незалежність землі Української, бо захищали від ворогів православну віру, в тяжкі роки боронили Вітчизну від чужинських орд.
Пом’яни, Господи, і всіх, що добрим подвигом змагалися за віддавна бережене Апостольське Православ’я, за освячену і Тобою обрану, як народ Божий, українську землю, на яку вороги Хреста і Православ’я приходили з вогнем і мечем.
Прийми з миром душі рабів Твоїх, що воювали за мирне життя наше, за добробут і спокій наш, і даруй їм вічний спокій, бо вони рятували міста й села і собою захищали Батьківщину.
Помилуй Твоїм милосердям убитих на війні православних ратників, прости їм усі гріхи, в цьому житті заподіяні словом чи ділом, свідомо чи несвідомо. Зглянься милостиво, о Премилосердний Господи, на рани їхні, муки, стогін і страждання, і визнай за подвиг добрий і Тобі вгодний.
Прийми їх милістю Твоєю, бо люті скорботи й тягарі тут понесли, перебуваючи в нестатках, у скруті, трудах і неспанні, голод, спрагу і виснаження терпіли, були, як ті вівці, що на заколення. Молимо Тебе, Господи, нехай будуть рани їхні оливою та ліками, пролитими на гріховні рани їхні.
Зглянься з небес, Боже, і пом’яни мужів, убитих у розквіті літ і сил, старців — у силі духу й мужности; подивись на сердечну скорботу нашу, подивись на журбу нашу і змилосердься, Всеблагий Господи!
Ти забрав від нас рідних наших, але не позбав нас Твоєї ласки: осели в Царстві Небеснім усіх повік незабутніх рабів Твоїх, як добрих воїнів, що мужньо потрудилися у страшних і вікопомних битвах; зодягни їх там у шати світлі й чисті, як тих, що вибілили тут одяг свій у крові своїй, і вінців мученицьких сподоби.
Даруй їм бути спільниками у торжестві та славі переможців разом з усіма, хто воював під знаменом Хреста Твого проти світу, плоти й диявола; долучи їх до собору славних страстотерпців, добропобідних мучеників, праведних і всіх святих Твоїх. Амінь.
Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія
Соц.медіа