Михайлівський Золотоверхий собор, майже тисячолітня святиня, пройшов складну історію з руйнуванням та спустошенням, але завдяки зусиллям української громади та рішенням держави був відновлений з новим блеском. Сьогодні собор служить кафедральним храмом Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, продовжуючи свою місію на київських пагорбах.

Незвичайна історія та відродження української святині

Неможливо всю історію цієї унікальної святині вмістити в одному дописі. Бо історія Михайлівського Золотоверхого – майже тисячолітня, з багатьма злетами і падіннями, руйнуваннями і відновленнями, пограбуваннями і щедрими подарунками, драмами і чудесами…

Сьогодні, традиційно, в День Києва ми відзначаємо чергову річницю відновлення Михайлівського Золотоверхого собору, новітня історія якого розпочалася з 2000-го року. Тоді собор був урочисто освячений і таким чином знову, після понад півстоліття руїн і спустошення, спричинених комуністичним режимом, гостинно відчинив свої двері, милуючи око і тішачи серце кожному, хто сюди приходив.

В 1937 році радянська влада висадила понад 800-літній собор у повітря. До цього зруйнували дзвіницю та кілька інших споруд монастиря, з бань собору познімали позолоту, знищили бароковий iконостас. Святі мощі, стародавні мозаїки і фрески демонтували і перевезли до музеїв Москви, Ленінграда, Новгорода. Зовсім мало залишили в Україні: мозаїчну фреску «Євхаристія» було перенесено до Софійського собору, а деякі смальтові розписи потрапили до фондів Києво-Печерської лаври.

Промислом Божим Михайлівський постав, зокрема і для того, щоби відіграти важливу роль в житті українського народу. З часів відновлення Незалежності почалося відродження цієї давньої святині. Українська Церква ініціювала збір коштів для відбудови собору, громада зверталась до тогочасної влади за допомогою. Згодом рішення про відтворення Михайлівського Золотоверхого собору, дзвіниці, мурів і брами було ухвалене на найвищому державному рівні.

Першими у 1997 – 1998 роках було відтворено Економічну браму і дзвіницю Золотоверхого монастиря в стилі українського бароко. Потім було освячення храму Трьох святителів на другому ярусі дзвіниці, карильйону з дзвонами на третьому ярусі, а згодом – і головного відбудованого Михайлівського собору, його центрального вівтаря і бічних приділів – Варваринського та Катерининського.

Нині Михайлівський Золотоверхий собор має статус кафедрального для Митрополита Київського і всієї України Епіфанія – Предстоятеля помісної автокефальної Православної Церкви України. Незважаючи на те, що сама будівля собору споруджена в новітній час, для нас це унікальна святиня, це храм майже з тисячолітньою історією, який з волі Божої постав, наче фенікс із попелу, аби продовжувати крізь століття свою славну місію на давніх київських пагорбах.