Архієрейська хіротонія, яка відбулась 22 листопада 2009 р. Б., в неділю 24 після П’ятидесятниці, у Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі м. Києва, ієромонаха Тихона (Петранюка) на єпископа Луганського та Старобільського, вже у 2018-му відгукнулась ляпасом Православній Церкві України (Українській Православній Церкві), оскільки тепер такі вже канонічні архієреї, як-то Тихон (Петранюк) є небезпечним вірусом, що для будь-якого християнина несе у собі смертельну дозу пандемії гріха.

Відомо, що злочинців колишніх не буває, отже, поки Предстоятель Православної Церкви України – Блаженніший Митрополит Київський і всієї України ЕПІФАНІЙ вичікує, міркує, зважує, я як голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія змушена діяти, а тому 7 липня 2020 року до Головного слідчого управління Національної Поліції України та Слідчого судді Печерського районного суду міста Києва мною надіслані повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та скарга на бездіяльність слідчого.

У результаті 20 липня слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва задоволено мою скаргу – суд зобов’язав уповноважену особу Головного слідчого управління Національної поліції України внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування.

Сьогоднішнє місце перебування Владики Тихона (в миру – Петранюка Тараса Івановича) – Тернопіль, він керуючий Тернопільсько-Бучацькою Єпархією ПЦУ (УПЦ).

Яким дивом ця сумнівна фігура опинилася в ПЦУ, варто дослідити з витоків, а саме з біографії «Його Високопреосвященства», яка радше нагадує авантюрно-казковий сюжет.


Тож, біографічна довідка:

http://cerkva.in.ua/zag-news/350-hirotoniaeptyhona.html

Архієпископ Тихон (в миру – Тарас Іванович Петранюк) народився 19 жовтня 1976 року в місті Коломия Івано-Франківської області.

У 1994 році вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на філософсько-теологічний факультет за спеціальністю «Теологія», який закінчив у 2000 році. Паралельно у 2000 році закінчив Київську Духовну Академію.

17 липня 1999 року одружився та обвінчався з Петранюк (дівоче прізвище Човган) Оксаною Ярославівною в м. Чернівці.

11 вересня 1999 року, в день свята Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, в Кафедральному Соборі Різдва Христового міста Чернівців, архиєпископом Чернівецьким і Буковинським Варлаамом (Пилипишиним), рукоположений в сан диякона.

14 жовтня 1999 року, в день свята Покрови Пресвятої Богородиці у Свято-Покровському соборі міста Львова, митрополитом Львівським та Сокальським Андрієм (Гораком) рукоположений у сан пресвітера.

Указами архієпископа Варлаама в грудні 1999 року був призначений настоятелем парафії святої великомучениці Варвари села Лопушна Вижницького району Чернівецької області, а в січні 2004 року – кліриком кафедрального храму Різдва Христового міста Чернівців.

Указом Святійшого Патріарха Філарета від 23 січня 2004 року возведений в сан протоієрея і нагороджений хрестом з прикрасами.

6 червня 2004 р. рішенням Вченої Ради КДА, після захисту кандидатської дисертації на тему «Пневматологія Нового Завіту. Період Мужів Апостольських і Апологетів» йому присвоєно вчений ступінь кандидата богословських наук.

У 2004 році призначений викладачем богословського відділення філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету. В січні 2005 року рішенням Вченої Ради факультету призначений заступником декана з навчально-виховної роботи.

Указом Святійшого Патріарха Філарета, від 28 вересня 2005 року, нагороджений медаллю святих Кирила та Мефодія.

З грудня 2006 року до травня 2008 року був настоятелем храму Святої Трійці міста Чернівців.

18 вересня 2007 року офіційно розлучився зі своєю дружиною Петранюк Оксаною Ярославівною. Залишив неповнолітню доньку 7-річного віку, Петранюк Юлію Тарасівну, 02 вересня 2000 року народження.

З благословення Святійшого Патріарха Філарета з 14 травня 2008 року несе послух у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі міста Києва.

З благословення Святійшого Патріарха Філарета 4 грудня 2008, в день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, намісник монастиря архієпископ Димитрій (Рудюк) благословив клобук та вервицю (рясофор).

З благословення Святійшого Патріарха Філарета 25 серпня 2009 року митрополитом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм (Рудюком) пострижений у чернецтво у Свято-Михайлівському Золотоверхому чоловічому монастирі з іменем Тихон на честь святителя Тихона, єпископа Воронезького, Задонського чудотворця.

Рішенням Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату від 21 жовтня 2009 року обраний та призначений єпископом Луганським і Старобільським. Архієрейська хіротонія відбулася 22 листопада 2009 р. у Володимирському патріаршому кафедральному соборі м. Києва.

Святійший Патріарх Філарет, коли висвячував Тихона на єпископа, висловився досить вiдверто:

«Під час хіротонії усі єпископи приносять присягу і обіцяють піклуватися про доручену паству, жити у братолюбстві, слухати розумних порад старших своїх співбратів єпископів. Але через певний час деякі єпископи забувають про свої обіцянки і замість братолюбства стають підозрілими один до одного, думають не стільки про доручену паству, скільки про земне благополуччя і пошану, часто незаслужену. Але ще гірше, коли єпископи перестають думати про вічне життя, перестають працювати над самим собою і не виконують своїх архіпастирських обов’язків.

Ти призначаєшся на невлаштовану Луганську єпархію, яку можна вважати неораною нивою. Там неблагоприємні умови для служіння. Але мужайся і кріпись! Приклади всі свої здібності…»


«Бувають люди, чиї таланти ніколи б не виявилися, не будь у них ще й недоліків»

 Люк де клап Вовенарг

Кримінальний талант Владики Тихона Петранюка проявився вже за десять місяців служіння, молодий єпархіальний керманич примудрився розвалити і остаточно розікрасти одну з найбідніших єпархій УПЦ КП в Україні.

Прийшов час відзвітувати священному синоду про виконані роботи у Луганській єпархії. А оскільки звітувати не було про що і кошти – 100 000 доларів, – виділені на побудову нового храму у Луганську, всі вже були витрачені на мажорне далеко не чернече життя, то його преосвященству патову ситуацію потрібно було рятувати, і тут у голові «золотого телятка визрів план, як уникнути покарання за розкрадання церковних коштів і майна».

Тихон Петранюк як керуючий Луганською Єпархією УПЦ КП робить офіційну заяву про підпал дерев’яного храму на честь Архістратига Божого Михаїла у м. Луганську. Нібито вночі 18 липня двоє невідомих молодиків побили сторожа і підпалили майже завершену будівлю церкви. Збитки становили понад 300 тис. грн. Прес-служба УПЦ КП, своєю чергою, оперативно запускає червоного медіа-півня в ЗМІ. Що завадило ієрархові зібрати прес-конференцію та розповісти про утиски, продемонструвавши «фото з місця події», про які він гучно заявляв, – залишається загадкою!

https://tsn.ua/ukrayina/na-shodi-ukrayini-palyat-cerkvi-kiyivskogo-patriarhatu.html

Першою реакцією на новину про підпал храму УПЦ КП був шок… А як ще реагувати на звістку, що невідомі спалили майже добудований дерев’яний храм?!. Тим паче що луганські прибічники Київського патріархату чекали на нього кілька років, проводячи служби у вагончиках та пристосованих приміщеннях…

Аж ось коли з’явилася надія в обласному центрі розпочати будівництво храму Архістратига Михаїла, – «сталася пожежа». Трагікомедія з підпалом церкви роздмухувалась у кращих традиціях цього жанру.

https://zik.ua/news/2010/07/20/pozhezhi_u_hrami_arhistratyga_myhaila_v_lugansku_ne_bulo_pomylkovu_237786

Тихон Петранюк, у свою чергу, безталанно розігрує жертву підпалу, безутішно переживає втрату церковного майна. Емоційно розповідає про «нелюдей», про роботи, що нібито велися в одному зі складських приміщень у Малій Вергунці. Розповісти все це «на камеру» владика чемно відмовляється… Та як з’ясувалося згодом, мовчав лише потерпілий Тихон.


В інтерв’ю одному з луганських видань отець Василь, настоятель храму, здивовано говорив, що не розуміє, звідки з’явилася інформація про підпал, адже в них «нічого не горіло».

Даючи інтерв’ю газеті «Восточный вариант», отець Василь ще не знав, що Тихон категорично заборонив коментувати «пожежу».

Тим часом журналісти видзвонювали швидку (адже побитого сторожа, якщо вірити розтиражованій інформації про пожежу) було доставлено в лікарню, та в МНС (бо подію вартістю в 300 тис. грн важко не помітити). І (диво!) жодна з цих структур нічого не чула про пожежу (?!!!) Крім того, нічого про цей випадок не знали і правоохоронці. Цілком логічне питання: навіщо владиці це шоу?

Вартість майже добудованого храму перевищувала 300 тис. грн, на той час це еквівалент $100 000 тис., що Тихон Петранюк саме «запозичив» у громадянина Плугіна Д. В., а оскільки Владика Тихон дуже полюбляв білборди з власним фейсом, боулінг, ресторани й інші «мирські» варіанти дозвілля… отже, тема з пожежею повинна була спрацювати на 100%.

https://ua.korrespondent.net/ukraine/1098289-u-lugansku-ne-mozhut-rozibratisya-chi-bula-pozhezha-v-hrami-upc-kp

Тим часом у Луганську не припиняють пошуки «згорілої» Церкви Київського Патріархату.

https://www.radiosvoboda.org/a/2105168.html

І тут раптом «фініта ля комедія» – УПЦ КП спростовує інформацію про підпал храму в Луганську: з’ясувалось, що це хвора уява Петранюка Тараса Івановича – єпископа Луганського та CтаробільськогоТихона.

https://tsn.ua/ukrayina/kiyivskiy-patriarhat-zaperechiv-pidpal-svogo-hramu-v-lugansku.html

Тож пожежі не було.

Єпископ Тихон (Петранюк) таким чином намагався приховати фінансові розтрати не за призначенням. Логічно, що наступним кроком недолугого палія стало зникнення: святий комбінатор подався в біга!

Місце перебування екс-єпископа Луганського та Старобільського Тихона довгий час залишалось загадкою.


Під головуванням Патріарха Філарета відбулося засідання Синоду Української православної церкви Київського Патріархату. На засіданні в числі іншого слухалося питання про стан справ у Луганській єпархії та діяльність преосвященного єпископа Луганського та Старобільського Тихона (Петранюка). Результат слухань – зняти Тихона з управління єпархією, заборонити Тихону проведення церковної служби як священнослужителю до повного покаяння. Тимчасове управління Луганською та Старобільською єпархією тоді на себе взяв Патріарх Філарет.

“Прошу, вас богомудрі архіпастирі, благосні учителі і отці, вознести за мене, недостойного, свої святі молитви до Престолу Пастиреначальника нашого про низпослання на мене Святого Духа, Який укріпить мої слабкі тілесні і душевні сили для високого єпископського служіння на благо Святої Православної Церкви і нашої Батьківщини – України, щоб моє служіння було сповнене сили євангельської істини, миру і любові, правди і справедливості.

Усвідомлюючи всю трудність майбутнього мого єпископського служіння, я надіюсь не на свої немічні сили, а на силу Божу, яка виявляється в немочі і благодатно немічне лікує і виснажене поповнює”.

(Зі слів на наречення єпископа Тихона).

Святійший Патріарх Фiларет (Денисенко), глава УПЦ КП, вручаючи новопоставленому єпископу Тихону (Петранюку) архієрейський жезл, звернувся до нього тоді зі словами вітання та настанови, серед іншого Його Святість наголосив:

«Спочатку ти ходив кривими дорогами, а потім несповідимі шляхи Промислу Божого привели тебе в Михайлівський Золотоверхий монастир, і ти дав обітниці чернечого життя. Ти, як і деякі інші, хотів бути єпископом»(!), – сказав Патріарх Філарет.

Деталі про «кривi дороги» Владики Тихона напряму були пов’язані з історіями про ймовірну причетність до сумнівних схем з відмивання грошей через церковні рахунки, розмитненню авто під фіктивні документи, нездоровий потяг Тихона (Петранюка) до чоловіків, як любив казати сам ще тоді ієромонах Тихон, «не підлижеш – не проштовхнуть…».

Святійший Патріарх Філарет сподівався, що все це помилки юності, і все-таки наважився дати шанс єпископу Тихону (Петранюку) виправитись у Луганській Єпархії УПЦ КП… Доречно тут згадати притчу про сівача, який посіяв зерно на різний ґрунт, та деяке зійшло, бо впало на добру землю, а деяке ні.

Між тим можливою причиною звільнення єпископа Тихона від управління Луганською єпархією стало порушення букви закону. Оскільки було заведено кримінальну справу у зв’язку з фінансовим шахрайством. Мова йде про суму розміром $100 тис., взяту в борг у одного з луганських бізнесменів. «Говорячи простою мовою, він потім мене кинув, – розповів потерпілий Плугін Д. В. – На цей час порушено кримінальну справу, ведеться слідство. Що стосується місця перебування Тараса Петранюка, то, за одними даними, він переховується в київському монастирі, за іншими – мігрував за кордон. Тихон тривалий час не з’являвся у підпорядкованій йому єпархії. Якщо він і приїжджав, то його ніхто не бачив», – сказав потерпілий Плугін Д. В.

Тим часом голова інформаційного управління УПЦ Київського Патріархату владика Євстратій (Зоря) повністю виключив, що ексєпископ перебуває в одному з київських монастирів.

«Якби це був наш монастир, то нам би доповіли про це. Теоретично Тихон може бути в монастирі іншої конфесії, але й це малоймовірно».

За словами єпископа Євстратія (Зорі), УПЦ КП не коментує причин відсторонення Тихона, крім тих, що були зазначені раніше: «Преосвященний Тихон, єпископ Луганський і Старобільський, не виконував своїх обов’язків єпархіального архієрея, відзначився поведінкою, недостойною архієрейського сану, та своїми діями підірвав авторитет Київського Патріархату. Незважаючи на неодноразові настанови Святійшого Патріарха Філарета преосвященний єпископ Тихон не виправився, чим порушив канони Православної Церкви, Статут УПЦ Київського Патріархату та власну архієрейську присягу, складену під час хіротонії на єпископа». Разом з тим речник УПЦ КП заявив, що Патріарх Філарет керуватиме єпархією, доти, поки не буде призначений новий владика.

Один рік та двадцять два дні тривало єпископство Тихона.

“На шляху служіння у винограднику Христовому зі студентської парти мене завжди укріпляв та настановляв мій, так би мовити, хрещений батько – митрополит Димитрій (Рудюк), завдяки якому я закінчив Київську Духовну Академію, захистив дисертацію, став викладачем Чернівецького національного університету. Він рекомендував мене Вашій Святості до несення послуху у Києво-Михайлівському Золотоверхому Монастирі, він постриг мене у чернецтво, духовно повчав і подавав настанови, які будуть корисними у майбутньому служінні”.

(Зі слова на наречення єпископа Тихона (Петранюка) 21 листопада 2009 року.)

13 грудня 2010 року Священний Синод УПЦ КП на своєму останньому засіданні ухвалив рішення (журнал номер 32) та звільнив єпископа Луганського і Старобільського Тихона (Петранюка) від управління Луганською єпархією, почислив на спокій та заборонив у священнослужінні до повного і правдивого покаяння.

11 листопада 2010 р. Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Луганській області порушило кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 КК України (Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах) та оголосило Тараса Івановича Петранюка (єпископа Тихона) у розшук.

 

9-2211/11

ПОСТАНОВА

Про дозвіл на затримання особи, яка обвинувачується у скоєнні злочину

м. Луганськ

26.05.2011

Суддя Ленінського районного суду – Сурніна Л. А.

За участю прокурора – КОВЗИК А. В.

При секретарі судового засідання – ЄСАУЛЕНКО Н. А.

Розглянувши подання та матеріалі кримінальної справи №02/10-1330 щодо:

  1. Прізвище, ім’я, по батькові: Петранюк Тарас Іванович
  2. День, місяць і рік народження: 19.10.1976 р. н.
  3. Місце народження: м. Коломия, Івано-Франківська область
  4. Національність: українець
  5. Громадянство: Україна
  6. Освіта: вища
  7. Сімейний стан: не одружений
  8. Місце роботи: єпископ Луганський і Старобільський УПЦ КП
  9. Місце проживання: м. Чернівці, пров. 2-й Вінницький, 5/1
  10. Відомості про судимість: не судимий
  11. Документ, що засвідчує особу: паспорт серії КР              , виданий Першотравневим РВ УМВС м. Чернівці, 07.09.2007 року

ВСТАНОВИВ:

У поданні зазначено, що Петранюк Т. І. звинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України за таких обставин:

10.03.2010 Петранюк Тарас Іванович, 19.10.1976 р. н., перебуваючи в приміщенні офісу, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Демьохіна, 28, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США, що належать гр. Плугіну Д. В., заподіявши йому матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на загальну суму 798 400 (сімсот дев’яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

11.11.2010 за даним фактом було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.

26.11.2010 щодо Петранюка Т. І. було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

26.11.2010 винесено постанову про притягнення Петранюка Т. І. як обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.

Під час досудового слідства було встановлено, що Петранюк Т. І. за місцем свого проживання не проживає, за викликами слідчого не з’являється, про місце свого перебування не повідомляє, таким чином, переховується від органів досудового слідства і перешкоджає подальшому розслідуванню кримінальної справи.

Допитаний в якості потерпілого Плугін Д. В. пояснив, що після того як 10.03.2010 він зайняв гр-ну Петранюку Т. І. гроші в сумі 100 000 доларів США, більше він його не бачив, не телефонні дзвінки він не відповідав. Місцезнаходження Петранюка Т. І. Плугіну Д. В. невідомо.

Допитаний в якості свідка Шкура В. М. пояснив, що після того як 10.03.2010 Плугін Д. В., перебуваючи в приміщенні офісу, що належав йому, за адресою: м. Луганськ, ул. Демехіна, 28, зайняв гр-ну Петранюку Т. І. гроші в сумі 100 000 доларів США, більше він його не бачив. З 25.04.2010 по 01.10.2010 в телефонному режимі Петранюк Т. І. запевняв Шкуру В. М. в тому, що поверне гроші Плугіна Д. В. З 01.10.2010 Петранюк Т. І. перестав відповідати на його телефонні дзвінки. Місцезнаходження Петранюка Т. І. Шкурі В. М. невідомо.

Допитаний в якості свідка Резник П. Н. пояснив, що Петранюк Т. І. є керівником Луганської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. Адреса єпархії: м. Луганськ, вул. Урицького, 80г. Останній раз Резник П. М. його бачив у квітні 2010 року в церкві, розташованій за вищевказаною адресою.

Допитаний в якості свідка Шабинський В. Д. пояснив, що Петранюк Т. І. є керівником Луганської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. Іноді він ніс службу в церкві, розташованій за адресою: м. Луганськ, вул. Ленінградська, 2. Останній раз Резник П. М. його бачив у серпні 2010 року в церкві, розташованій за вищевказаною адресою.

Начальнику Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області було направлено доручення з метою допиту в якості свідків співробітників Української Православної Церкви Київського Патріархату з метою встановлення місцезнаходження Петранюка Т. І. В ході допитів співробітників Української Православної Церкви Київського Патріархату було встановлено, що останній раз його бачили 22.10.2010 в м. Київ. Де в даний час він може перебувати, встановлено не було.

Вивчивши матеріали кримінальної справи, суть подання, заслухавши думку прокурора, який підтримав подання, також заслухавши доводи представника слідства, суд вважає за можливе дати дозвіл на затримання Петранюка Т. І. з таких підстав:

Петранюк Т. І. звинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. За місцем проживання Петранюк Т. І. не проживає, від органів досудового слідства ховається, перешкоджає проведенню досудового слідства, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 148, 149 ч. 2, 150, 165, 165-1, 165-2 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Дозволити затримання і доправлення до суду під вартою Петранюка Тараса Івановича, 19.10.1976 року народження, строком на 72 години.

 

13 квітня 2014 р. у Донецькій області почалась антитерористична операція (АТО) з метою зупинити терористів та сепаратистів.

14 квітня 2014 р. в місті Луганськ терористами було взято в облогу Луганську обласну раду та об’явлено про невизнання центральної влади в Україні. 26 квітня 2014 р. представники терористів, «Народний губернатор Луганщини» Валерій Болотов і «Уповноважений представник громад області» висунули ультиматум Україні щодо припинення антитерористичної операції та погрозили що перейдуть до військового терору по всій області. 29 квітня було повторно захоплено будівлю обласної держадміністрації та обласної прокуратури.

Таким чином Ленінський районний суд м. Луганська опинився на непідконтрольній Україні території, а Петранюк Тарас Іванович, який був на підписці про невиїзд, не розгубився і швидко чкурнув на волю з чистим сумлінням та майже незаплямованою архієрейською совістю. Переховувався якийсь час у батьків, знайомих на Буковині, а коли віроломний чернець впевнився, що його не шукають, вирішив легалізуватись в УАПЦ. Він кілька разів приїздить до тодішнього Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Мефодія (Кудрякова) з проханням прийняти його до складу УАПЦ, та Владика Мефодій відмовляє одіозному єпископу.

А вже 4 травня 2017 року Владика Тихон за протекцією Митрополита Макарія (Малетича) впевнено заходить в юрисдикцію УАПЦ, і його приймають, відразу призначають керуючим новоствореною (слід читати: фейковою) Одесько-Чорноморською єпархією УАПЦ, а 19 вересня 2017 року за підтримки того ж Предстоятеля УАПЦ Митрополита Макарія (Малетича) рішенням Єпархіальних зборів Тернопільської єпархії УАПЦ єпископ Тихон (Петранюк) призначається керуючим Тернопільською єпархією УАПЦ із збереженням керівництва Одесько-Чорноморською єпархією УАПЦ.

Таким чином ніхто з архієреїв та духовенства не завадив церковній амністії єпископа Тихона (Петранюка), забороненого в УПЦ КП за цілком конкретний кримінальний злочин, та не зважили на обставину, що фактично ця людина переховується. Архієрейський Собор не зважив ані на іміджеві втрати Церкви, ані на почуття вірян, легалізувавши контрпродуктивного єпископа, спритного шахрая, присяголомника та лжесвідка в лоні Автокефальної Церкви ще й віддали в злодійські брудні руки найпотужнішу Тернопільську кафедру УАПЦ.

https://www.religion.in.ua/news/vazhlivo/38018-novij-ternopilskij-yepiskop-uapc-perebuvav-u-rozshuku-za-shaxrajstvo.html

Саме така особа, як Владика Тихон (Петранюк), клятвопорушник і злодій став гідним послідовником кримінальних традицій попереднього керуючого єпархією алко-попа архієпископа Мстислава (Гука) і зразковим посіпакою кадрового та функціонального самодура – Предстоятеля УАПЦ Митрополита Макарія (Малетича).

https://antikor.com.ua/articles/196449-u_ternopoli_golovnim_svjashchennikom_obrali_buvalogo_retsidivista

У березні 2018 року в досудовому розслідуванні №12017210010003614 за фактом привласнення грошових коштів релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» на суму 292 тис. грн, отриманих від відчуження пам’ятки архітектури місцевого значення «Руїни палацу ХVІІ–ХІХ століть», за ч. 4 ст. 191 КК України, поліція була вже готова вийти на фінішну пряму шляхом складання обвинувального акта та передати справу до суду, оголосивши підозру архієпископу Мстиславу (Гуку Р. В.), проте єпископ Тернопільський Преосвященніший Тихон (Петранюк), діючи від імені Тернопільської єпархії УАПЦ як керуючий юридичною організацією, скоює ще один кримінальний злочин – письмово відмовляється від визнання потерпілою стороною релігійної організації «Консисторії (Єпархіального управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви», незважаючи на те, що за відчуження нежитлової будівлі (Руїни палацу ХVІІ–ХІХ століть) комплексу будівель і споруд, розташованих у с. Нирків Заліщицького району Тернопільської області, на розрахунковий рахунок чи в касу консисторії Тернопільської єпархії УАПЦ кошти НЕ надходили.

30 березня 2018 року владика Тихон (Петранюк), виконуючи благословення Митрополита Макарія (Малетича), тодішнього Предстоятеля УАПЦ, з метою домогтися закриття кримінального провадження та відправити усі наявні матеріали в архів, а не до суду, намагаючись остаточно закрити справу, що впритул підійшла до межі вручення підозри архієпископу Мстиславу (Гуку Р. В.) та накладення арешту на відчужене майно Церкви, відвідує з «дружнім» візитом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Богомола Олександра Миколайовича, про що звітує на сторінці Facebook, остаточно впевнюється, що кримінальна справа буде закрита за відсутністю заяви потерпілої сторони, тобто Тернопільської єпархії УАПЦ – доповідає Митрополиту Макарію у Львів і отримує нагороду – титул архієпископа.

https://uapc.te.ua/%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80-%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%83%D1%80%D0%B4%D1%83-%D0%B2-%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%85-%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96/

Дивно, що вже з березня Тихон (Петранюк) підписується на офіційних бланках та документах як Архієпископ, хоча саму відзнаку, а саме титул архієпископа Архієрейський Собор присвоює лише 25 липня 2020 р. Б., демонструючи безпробудну злочинну самовпевненість у власній безкарності та монополію на архієрейське беззаконня.

https://church.net.ua/detalno/uapc/vidbuvsja-arkhijereiskii-sobor-uapc.html

15 грудня 2018 року Архієпископ Тихон (Петранюк) із усіма іншими архієреями УАПЦ  взяв участь у Об’єднавчому соборі в храмі Святої Софії м. Києва. Цього дня було утворено Православну Церкву України (ПЦУ) — Константинопольська церква визнала ПЦУ єдиною канонічною правонаступницею Київської митрополії, канонічне визнання отримали всі архієреї ПЦУ, правонаступниці УАПЦ та УПЦ КП.

На сьогодні клятвовідступник архієпископ Тихон (Петранюк) вкотре знаходиться під кримінальним переслідуванням. Проводиться досудове розслідування щодо поданої заяви Шевчук Наталії Михайлівни, голови ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія», про вчинення кримінального правопорушення, де викладено обставини про те, що архієпископ Тихон (Петранюк Тарас Іванович) як правлячий архієрей релігійної організації «Консисторія Тернопільської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ)», приховує злочин, вчинений архієпископом Мстиславом (Гуком Ростиславом Володимировичем), використовуючи своє службове становище, не надає своєї згоди на залучення до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №1201921001000763, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, релігійної організації, майно якої було незаконно відчужене, в якості потерпілого.

Із заяви, поданої Шевчук Наталією Михайлівною до правоохоронних органів, вбачається, що архієпископом Тихоном (Петранюком Т. І.) вчинялися дії стосовно приховування злочину, що підпадають під ознаки правопорушень, відповідальність за які передбачено ст. 396 та 364 КК України.

«Зухвала поведінка таких собі паразитів – Петранюків, Малетичів, Гуків – базується на зашкалюючій злочинній безкарності! Ці нечестиві істоти з низькими інстинктами отруюють і закатовують наші серця, а тому ми розкладемо злочини, скоєні проти церкви, на атоми і молекули, і Свята Українська Православна Церква не будуватиметься на суцільній брехні, оскільки Церква під Богом, а не під владиками! І в нашій церкві не має місця зрадникам архієрейської присяги та чернечій обітниці, порушникам священних канонів та Апостольських правил, клятвовідступникам та антихристам! Кожен християнин – як чернець – повинен викривати зло цього світу власним життям у Христі і бути готовим пожертвувати усім заради Віри та України! Тож нехай на цьому нелегкому шляху нас утримує віра в Того, Хто утримує життя кожного з нас!», – проголосила Наталія Шевчук, голова Фонду Митрополита МЕФОДІЯ.

ДАЛІ БУДЕ…

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"

Translate »