Долучайтеся до нас у важливий день святого Стефана Нового, великого мученика і вірного сторонника ікон. Дізнайтеся про його життєвий шлях, віру та відданість Православ’ю в часи гонінь іконоборців. Відкрийте для себе історію великого подвигу та великої віри.

Життя і подвиги святого Стефана у віру та відстоювання Православ’я під час іконоборчих гонінь

Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий народився в 715 році в Константинополі в благочестивій християнській сім’ї. Батьки його, маючи двох дочок, молили Господа про народження сина. Новонародженого Стефана мати принесла у Влахернський храм в ім’я Пресвятої Богородиці і присвятила Богу.

У той час імператор Лев Ісавр (716-741) почав гоніння на святі ікони і на їх шанувальників. Прихильники єресі за підтримки царя захоплювали владні позиції в імперії і Церкві. Гнане сильними світу цього Православ’я зберігалося у віддалених від столиці монастирях, у відокремлених келіях і в серцях мужніх і вірних своїх послідовників. Православні батьки святого Стефана, переймаючись оточуючим насильством, віддалилися з Константинополя в Вифінію, а свого шістнадцятирічного сина віддали на послух блаженному Іоанну.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Більше 15 років пробув святий Стефан у блаженного Іоанна, цілком підкоривши свою волю цьому духоносному старцю, навчаючись у нього чернечого житія. Тут же Стефан отримав звістку про те, що помер його батько, а мати і сестри прийняли чернечий постриг.

Через деякий час помер і наставник святого, блаженний Іоан. З глибоким сумом Стефан поховав його чесне тіло, а сам продовжував чернечий подвиг в його печері. Незабаром до подвижника стали приходити ченці, які хотіли вчитися у нього доброчесного життя, поступово утворився монастир, ігуменом якого став святий Стефан.

У віці сорока років ігумен Стефан покинув створену ним обитель і пішов на іншу гору, на вершині якої, в відокремленій келії, перебував у глибокому затворі. Однак і тут незабаром створилася громада ченців, що шукали духовного наставництва святого Стефана.

Льва Ісавра на імператорському престолі змінив Костянтин Копронім (741-775), ще більш ревний іконоборець. Імператор скликав іконоборчий собор, на якому були присутні 358 єпископів зі східних провінцій. Однак, крім архієпископа Константинопольського Костянтина, незаконно зведеного на церковний престол владою Копроніма, жоден з патріархів не захотів брати участь у злочестивих діяннях цього собору, який тим не менше іменував себе вселенським. Собор єретиків, за пропозицією царя і архієпископа, оголосив ікони ідолами, наклав анафему на всіх, хто поклоняються їм, оголосив іконошанування єрессю.

Тим часом, обитель святого Стефана і її ігумен стали відомі в столиці. Імператору розповідали про подвижницьке життя ченців, про їх благочестя. Імператора особливо розгнівало відкрите заохочення іконошанування і осуд гонителів Православ’я в обителі святого Стефана. Архієпископ Костянтин зрозумів, що в особі ігумена Стефана має сильного і непримиренного противника його іконоборських прагнень, і вжив багато сил, щоб залучити його на свій бік.

Святого Стефана намагалися переманити до іконоборців, спочатку лестощами і підкупом, потім погрозами. Згодом святого оббрехали, звинувативши його в співжитті з черницею. Однак його провина не була доведена, так як черниця мужньо заперечувала провину і померла від катувань та тортур. Нарешті, імператор наказав ув’язнити святого в темницю, а обитель його розорити. В темницю до святого Стефана були послані єпископи-іконоборці, щоб переконати його в догматичній істинності іконоборства. Але святий легко спростував всі доводи єретиків і залишився вірним Православ’ю.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Тоді імператор наказав вигнати святого на один з віддалених островів. Преподобний оселився в печері, і туди незабаром зібралися його учні. Через деякий час святий залишив братію і прийняв на себе подвиг стовпництва. Слава про подвижника Стефана і чудеса, що звершуються за його молитвами, рознеслася по всій імперії і зміцнювала віру і дух Православ’я в народі.

Імператор наказав перевести Стефана в темницю на острів Фарос, а потім представити його на суд. На суді святий спростував доводи єретиків, що судили його, пояснив догматичну сутність іконошанування і звинуватив іконоборців в тому, що, зневажаючи святі ікони, вони зводять хулу на Христа і Богоматір.

Для доказу святий показав золоту монету, на якій було зображення імператора. Він запитав суддів, що зробили б вони з людиною, який, кинувши монету, став би топтати її ногами. Йому відповіли, що така людина була б неодмінно страчена за те, що збезчестила образ царя. На це святий Стефан сказав, що ще більша кара чекає того, хто ганьбить образ Царя Небесного і Його святих, тоді він кинув монету на землю і став топтати її ногами.

Імператор наказав в оковах відправити святого в темницю де вже перебували 342 старця, засуджених за шанування ікон. У цій в’язниці святий Стефан пробув одинадцять місяців, втішаючи ув’язнених. Разом з ними він молився, часто співаючи тропар Нерукотворному Образу Спасителя. Багато людей приходило до темниці і просили святого Стефана помолитися за них.

Імператор, дізнавшись, що святий і в темниці створив монастир, де постійно йде молитва і шануються святі ікони, послав двох своїх найулюбленіших слуг, братів-близнюків, щоб вони до смерті забили святого. Коли брати увійшли в темницю і побачили осяяного Божественним світлом обличчя преподобного, вони впали йому в ноги, просили вибачення і його молитов, а царю сказали, що виконали наказ.

Але імператор дізнався правду і вдався ще до однієї брехні. Сказавши своїм воїнам, що святий нібито хоче скинути його з престолу, він направив їх до в’язниці. Святий сповідник сам вийшов назустріч розлюченим воїнам, які схопили його і поволокли по вулицях міста. Понівечене тіло мученика кинули в яму, де ховали злочинців.

На наступний ранок над Авксентієвою горою з’явилася вогняна хмара, потім густий туман опустивася на столицю і пронеслася жорстока буря, що вразила багатьох.

Молитва до святого Стефана Нового:

Всесильний Господи, наш Отче Небесний, звертаємося до Тебе в скрутну годину, коли війна та біди охоплюють нашу землю. Дай нам, за прикладом святого Стефана Нового, виконати заповідь любові та безкорисливого служіння.

Святий Степане, учитель та заступнику перед Престолом Божим, моли Бога за нас, грішних, щоб наділені Твоєю благодаттю ми стали світлом та опорою для тих, хто опинився в скруті та потребує нашої допомоги.

Нехай, надхненні Твоїм святим прикладом, ми навчимося любити навіть тих, хто вважає нас своїми ворогами. Нехай наші молитви осяяють душі наших гонителів, і ми будемо готові молитися за тих, хто причетний до страждань нашого народу.

Святий Степане, моли Бога за нас, і веди нас шляхом милосердя та любові. Нехай наша віра буде невербальним свідченням Євангелії, яке доноситься до сердець невіруючих. Амінь.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія