Увійдіть у світ дивовижного життя святої великомучениці Варвари, яка вирішила служити Христу, пройшовши через випробування та мучеництво. Її віра, врятоване життя і дива, які оточували її, розкривають велич Божої любові.

Мучеництво та віра: Свята Варвара у вирі випробувань

Автокефальна Православна Церква України за новоюліанським стилем 4 грудня відзначає день святої великомучениці Варвари і мучениці Юліанії.

Свята великомучениця Варвара народилася в м. Іліополі (нинішній Сирії) за імператора Максиміна (305–311 рр.) у знатній язичницькій родині. Батько Варвари Діоскор, рано втративши свою дружину, дуже сильно переживав за за своєю єдиною доньки. Щоб уберегти гарну дівчину від сторонніх поглядів і водночас позбавити її спілкування з християнами, він побудував для дочки спеціальний замок, звідки вона виходила лише з дозволу батька. Споглядаючи з висоти вежі красу Божого світу, Варвара часто відчувала бажання дізнатися про його істинного Творця.

Згодом до Діоскора все частіше почали приходити багаті та знатні наречені, просячи руки його дочки. Батько, який давно мріяв про заміжжя Варвари, вирішив завести з нею розмову про шлюб, але, на жаль, почув від неї рішучу. Діоскор вирішив, що згодом настрій доньки зміниться і з’явиться схильність до заміжжя. Для цього він дозволив їй виходити з вежі, сподіваючись, що у спілкуванні з подругами вона побачить інше ставлення до заміжжя.

Одного разу, коли Діоскор перебував у тривалій подорожі, Варвара познайомилася з місцевими християнками, які розповіли їй про Триєдиного Бога. Сталося так, що в той час в Іліополі проїздом з Олександрії знаходився священик, який набув вигляду купця. Дізнавшись про нього, Варвара запросила пресвітера до себе і просила здійснити над нею Таїнство Хрещення. Священик виклав їй основи святої віри, а потім хрестив в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Освічена благодаттю Хрещення, Варвара ще більшою любов’ю звернулася до Бога. Вона обіцяла присвятити Йому все своє життя.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Почувши від Варвари християнські віровчальні настанови, Діоскор розлютився. Він кинувся на неї з мечем, але Варвара встигла вибігти з дому. Вона сховалась у гірській розколині, яка дивним чином розступилася перед нею.

До вечора Діоскор за вказівкою одного пастуха все ж таки знайшов Варвару і з побоями притяг мученицю до будинку (ікос 5). Вранці він відвів Варвару до міського правителя і сказав: «Я зрікаюся її, бо вона відкидає богів моїх, і якщо не звернеться до них знову, то не буде мені дочкою. Муч її, державний правитель, як буде завгодно твоїй волі». Довго умовляв градоначальник Варвару не відступати від стародавніх батьківських законів і не чинити опір волі батька. Але свята мудрою промовою викривала помилки ідолопоклонників і сповідала Ісуса Христа Богом. Тоді її почали сильно.

Наприкінці дня Варвару відвели до в’язниці. Вночі, коли її розум був зайнятий молитвою, їй явився Господь і сказав: «Дерзай, наречена Моя, і не бійся, бо Я з тобою. Я дивлюся на твій подвиг і полегшую твої хвороби. Перетерпи до кінця, щоб незабаром насолодитися вічними благами в Моєму Царстві”. Наступного дня всі були здивовані, побачивши Варвару, – на її тілі не залишилося жодних слідів недавніх катувань. Бачачи таке диво, одна християнка, на ім’я Іуліанія, відкрито сповідала свою віру і оголосила бажання постраждати за Христа, обох мучениць почали водити оголеними по місту, а потім повісили на дереві і довго катували. Від таких тортур неможливо було залишитися людині живою, якби мучениць не зміцнювала сила Божа. Залишаючись вірними Христу, за наказом правителя мучениці були обезголовлені.Святу Варвару стратив сам Діоскор.

Мощі святої великомучениці Варвари у VI столітті були перенесені до Константинополя, а в XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комніна (1081–1118 рр.), княжна Варвара, одружуючись із руським князем Михайлом Ізяславичем, привезла їх із собою до Києва, де вони перебувають і тепер – у соборі святого князя Володимира.

“Свята великомученице Варваро, моли Бога за нас!”

Молитва святій великомучениці Варварі:

Свята великомученице Христова Варваро! Моли з нами і про нас, рабів Божих (імена), благаючи від Свого милосердя Бога, нехай милостиво почує нас, що просять Його благостиню, і не відступить від нас, християнську ж кончину житія нашого безболісну, непосоромну, мирну і Божественних Таїн причетну нехай дарує, нехай благодаттю Божою і твоїм теплим предстательством, душею і тілом завжди здраві перебуваючи, славимо дивного у святих Своїх Бога Ізраїлевого, що не віддаляє допомоги Своєї від нас, завжди, нині і повсякчас і на віки віків.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія