Святий Полікарп, архімандрит Печерської обителі, вирізнявся як надзвичайно доброчесний чоловік, наставник та духовний вчитель для своїх спільнобратів та мирян. Він наслідував устави святих отців Печерського монастиря, зберігав та плекав духовні передання, що здобував від святого Симона, єпископа Володимирського. Святий Полікарп впливав на мирських князів та привертав їх до доброчесностей та покаяння. Його міцна віра та примірне життя робили його живим прикладом для інших, а його служіння у Печерському монастирі стало невід’ємною частиною історії духовного спадку України.

Життя та вчинки відомого святого Полікарпа Печерського монастиря

Багато доброчесностей в ньому з ранніх років насадив святий Симон, єпископ Володимирський і Суздальський. Він, будучи йому родичем по плоті, не хотів, щоб той і духом віддалявся від нього, але, як добрий корінь, намагався, щоб і паросток від нього був добрий. Тому, коли він сам з Печерського святого монастиря був узятий на престол єпископії Володимирської і Суздальської, туди ж взяв і блаженного Полікарпа. Там, заохочуючи його до наслідування добродійному життю, говорив йому про душевнокорисні передання, про які він сам дізнався з розповідей або з читання про святих блаженних чорноризців Печерських, які жили раніше; як суворо вони потрудилися і догодили Богові, так що і тут просіяли чудотворним нетлінням мощей своїх в знамення отриманого ними на небі нетлінного вінця.

Якщо згодом блаженний Полікарп і пішов тілом від отця і наставника свого Симона, коли від його кафедри повернувся знову до свого Печерського монастиря, то доброчесностями він перебував недалеко від того святого чоловіка, бо, вкорінилися глибоко в серці колишні повчання його, їх намагався зберігати і плекати в собі. І святий Симон знову не переставав і тут повчати його, відвідуючи його посланнями своїми, сповненими богонатхненних настанов і багатьох прикладів доброчесностей Печерських святих.

Маючи ці послання завжди перед очима своїми, блаженний Полікарп вписував на скрижалях серця свого всі слова отцівські, прочитував їх розумом, виконував же ділом, і так, подвизаючись суворо, високо став в доброчесності.

Згодом він був обраний архімандритом Печерської обителі. Прийнявши начальство у святій великій Печерській Лаврі, блаженний Полікарп старанно намагався зберегти всі устави монастирські, передані преподобним Феодосієм, не додаючи нічого чужого. І став він майстерним наставником до спасіння, таким саме ревним, якого вимагала та чудотворна Лавра, яка їм красувалася. Скрізь проходила слава про благочиніє її при управлінні блаженного Полікарпа. І багато хто з благородних і державних князів, користуючись його порадами, були спонукувані їм до багатьох доброчесностей.

Такий відомий випадок був з князем Київським Ростиславом Мстиславичем. Цей христолюбець, багато отримуючи духовної користі від доброчесностей цього святого, привчив себе до такої чесноти: в Святий Великий піст всякі суботні та недільні дні він саджав у себе за обідом дванадцять Печерських чорноризців, тринадцятим же — архімандрита святого Полікарпа і, наситивши їх, відпускав обдарованими. Сам він щотижня причащався Божественних Таїн, обливаючи лице своє сльозами, з багатьма стогонами і серцевими зітханнями, так що всі ті, які бачили його в такому розчуленні, не могли втриматися від сліз. Коли ж кінчався вже Святий Великий піст, тоді той же христолюбивий князь в Лазареву суботу скликав усіх святих Печерських і святолепних старців, що просіяли постом і, достойно пригостивши всіх і подавши милостиню, відпускав з честю. Також і від усіх монастирів скликав він і пригощав братію, але особливо дбав він про братію Печерську. Він дуже любив добродійне життя як їх самих, так, особливо, блаженного наставника їх Полікарпа, у всьому наслідував самих перевоначальних наставників, Антонія і Феодосія Печерських. Тому часто просив він цього святого прийняти його ченцем в свій монастир; але святий Полікарп говорив йому: «Князь благочестивий, Бог велів вам жити так: творити правду, судити праведним судом і незмінно стояти в хресному цілуванні». Князь же Ростислав відповідав йому: «Отче святий, князювання в цьому світі не може бути без гріха і вже змучило і виснажило мене своїми повсякденними печалями; хотів би я хоч трохи в старості моїй послужити Богу і поревнувати таким князям і царям, які, пройшовши вузький і скорботний шлях, отримали Царство Небесне. Чув я про бажання великого в царях Костянтина, який вже з небес явився одному зі старців і сказав: «Якщо б я знав, яку велику честь отримує чин чернечий, що вогняними крилами вони безперешкодно злітають до Престолу Владики, я зняв би з себе вінець і царську багряницю і одягнувся б в чернечий одяг». Почувши це, блаженний Полікарп сказав: «Христолюбивий князь, якщо бажаєш цього від серця — то нехай буде воля Божа». Однак князь не встиг виконати свого бажання; але, що воістину мав він сердечне до того бажання, спонукуваний доброчесностями цього святого, довів він так.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Коли розболівся він у Смоленську і наказав везти себе в Київ, сестра його Рогнеда, бачачи сильне знесилення брата, благала його: «Залишся тут в Смоленську, і ми покладемо тебе тут у створеній нами церкві». Він же відповідав їй: «Не робіть цього; але якщо у мене і немає сил, щоб везли мене в Київ, і якщо Бог візьме мене на шляху, нехай покладуть тіло моє в церкві, спорудженій батьком моїм, — в монастирі святого Феодора. Якщо ж Бог позбавить мене цієї хвороби і подасть мені здоров’я, то я обіцяю бути ченцем в Печерському святому монастирі при блаженному Полікарпові». Коли хвороба розвинулася в ньому ще сильніше, і вже він був при смерті, то сказав священику Симеону, своєму духовному отцю: «Ти даси відповідь Богу за те, що став на заваді мені постригтися від святого того чоловіка в Печерському монастирі, бо я істинно бажав того, і так не поставить мені Господь в гріх, що не виконав я обітницю». І так прийняв він блаженну кончину.

Початком і причиною настільки великих доброчесностей цього приснопам’ятного князя був приклад подвижницького житія і богонатхненної бесіди преподобного отця нашого Полікарпа, який достойно був начальником за князювання його у святій чудотворної Лаврі Печерській. Не тільки братію, а й мирських христоіменних людей преподобний привертав добрими справами до наслідування собі, наставляв на шлях покаяння і спасіння і так милостиво вів Богом вручену йому паству.

Мощі святого Полікарпа, архімандрита Печерського, спочивають в Ближніх печерах.

Молитва до святого Полікарпа:

Святий Полікарпе, вірний слуго Божий, який своїм життям і діями втілював доброчесність та любов до Бога і ближнього, молимо тебе, зверни свій благословенний погляд на наші потреби і молитви.

Ти, хто віддавав своє серце та душу служінню Богу, допоможи і нам знайти сили подолати життєві випробування, зберегти віру та пройти шляхом доброчесності та благочестя. Нехай твій світлий приклад надихає нас на глибше пізнання Божої волі та віддану службу.

Молимо тебе, святий Полікарпе, молись за нас перед Богом, щоб ми могли утвердити нашу віру, наслідувати твої добрі вчинки і завжди залишатися під Христовим керівництвом. Нехай твоє молитовне заступництво буде нашою підтримкою ангельською на духовному щляху.

Святий Полікарпе, моли Бога за нас. Амінь.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія