Митрополит Епіфаній поділився враженнями про глибину болю втрати близьких та розповів про віру у вічне життя після смерті. Він звернув увагу на значення поминальних днів у Великому пості, коли віряни моляться за померлих та підтримують їхню душу у дорозі до вічності.

Митрополит Епіфаній про значення втрати, віри та поминальний день

Немає людини на цій землі, яка би не пізнала (чи не пізнає з часом) горя втрати близьких і рідних людей. Цей біль дуже глибокий, пекучий, спустошуючий, часом нестерпний. Адже смерть завжди є невчасною, раптовою, небажаною. Втрата близької людини застає зненацька рідних і заганяє їх в глухий кут, бо здається, що то кінець… Але ж чому так болить? Бо це не кінець, бо любов не вмирає, бо душа продовжує буття.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Ось чому ми віримо, та й знаємо, що смерть – це не кінець, а рух далі. Це певна межа, яка розділяє це тимчасове, суєтне, земне життя і життя вічне. Смерть не знищує людську особистість, а людина продовжує жити у Бозі.

Смерть забирає тіло людини, але ніколи не може забрати нашої любові. Тому справді цінним плодом життя будь-якої людини є лише одне – любов, яку вона змогла виявити у своєму житті і яка повернеться їй у житті вічному. Молячись за спочилих, ми виявляємо свою любов, яка долає все, що розділяє живих і померлих, яка долає і час, і простір, і саму смерть.

Нині триває Великий піст – особливий період молитовного подвигу, час посиленої молитви за наших ближніх, як за живих, так і за спочилих. У цей період Церква запровадила особливі поминальні дні, щоби вшанувати тих, хто завершив свій земний шлях. І сьогоднішня батьківська поминальна субота – один з таких днів.

Молімося за спочилих. Згадуймо їх, дякуймо, просімо Бога за них. «Для померлих братів наших і сестер поминання – немов шматок хліба голодному і кухоль води спраглому. Це велике добре діло», – нагадує нам святитель Феофан Затворник. Тож молімося разом сьогодні за тих, кого вже немає з нами в земному житті, щоб вони отримали прощення гріхів від Бога та успадкували вічне блаженне життя у Царстві Небесному.

МОЛИТВИ ЗА ПОМЕРЛИХ

Упокой, Господи, душі рабів Твоїх (імена), прости їм усі гріхи їх, вільні і невільні, даруй їм Царство Твоє Небесне і сотвори їм вічную пам’ять. (Цю коротку молитву слід читати якомога частіше).

Пом’яни, Господи Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилих рабів Твоїх (імена) і, як Благий і Людинолюбець, що гріхи відпускаєш і неправду знищуєш, ослаб, відпусти і прости всі провини їх вільні й невільні, визволи їх від вічної муки і вогню геєнського і даруй їм причастя й насолоду вічних Твоїх благ, що Ти приготував для тих, хто любить Тебе. Бо вони хоч і згрішили, але не відступили від Тебе, а несумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа вірували, у Трійці славимого Бога і Трійцю в Єдиниці православно до останнього подиху свого сповідували. Тому милостивим будь до них, і віру в Тебе замість діл прийми, і зі святими Твоїми, як Щедрий, упокой, бо немає людини, щоб жила і не згрішила. Бо Ти один без усякого гріха, і правда Твоя – правда вічна; і Ти один Бог милости і щедрот, і людинолюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Джерело: Митрополит Епіфаній