«Ваше служіння почалося того самого року, коли Україна стала вільною. Тепер ми знаємо: це не випадковість. Це Божий промисел». Такими словами голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук звертається сьогодні до Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія.

Для нашого Фонду 22 жовтня не є протокольною датою. Це день, коли ми дякуємо Богові за людину, яка відчинила Київській Церкві двері додому. І день, коли ми з особливою любов’ю згадуємо нашого Владику Мефодія. Він усе життя молився про те, що здійснилося вже після його відходу до Господа.

Свято, що зібрало світ на Фанарі

Ювілейні торжества розпочалися напередодні, 21 жовтня. Вселенський Патріарх очолив Велику вечірню в патріаршому храмі святого Георгія на Фанарі. Сьогодні Його Всесвятість звершує святкову Божественну літургію.

Увечері в Стамбулі відбудеться урочистий вечір під назвою «Життя було світлом». Ці слова взято з Євангелія від Іоанна. Вечір організувала Архієпископія Австралії, і лише звідти на свято прибули 250 паломників. Привітання Вселенському Патріархові вже надіслала Всесвітня рада церков. Грецьке телебачення ERT покаже документальний фільм про його життя і служіння.

Назва вечора обрана не випадково. «Життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його» (Ін. 1:4–5). Євангеліст говорить про Христа, вічне Слово, що прийшло у світ. Але кожне справжнє служіння в Церкві стає відблиском цього Світла. Саме таким відблиском для мільйонів православних стало служіння Патріарха Варфоломія.

Тридцять п’ять років на апостольському престолі

22 жовтня 1991 року Священний Синод Вселенського Патріархату одноголосно обрав 51-річного митрополита Халкидонського Варфоломія. Він став 270-м Архієпископом Константинополя — Нового Рима. За церковним переданням, цю Церкву заснував святий апостол Андрій Первозванний. Нині це найдовше патріарше служіння в історії Вселенського престолу.

За ці роки Патріарх Варфоломій скликав Святий і Великий Собор Православної Церкви на Криті у 2016 році. Його чекали десятиліттями. Патріарх зустрічався з чотирма Римськими Папами: Іваном Павлом II, Бенедиктом XVI, Франциском і Левом XIV. У 2013 році він став першим Константинопольським Патріархом, який був присутній на інтронізації Папи від часу розколу 1054 року.

Світ знає його також як «Зеленого Патріарха». Він першим серед церковних лідерів так наполегливо нагадав: дбати про створений Богом світ — це теж служіння Богові. І досі Патріарх домагається відновлення богословської школи на острові Халкі, де навчався сам.

Але для нас, українців, в історії його служіння є сторінка, яку ми читаємо серцем.

Від апостола Андрія до київських гір

За літописним переказом, апостол Андрій піднявся на київські гори, поставив хрест і благословив цю землю. На тому місці сьогодні стоїть Андріївська церква. Той самий апостол, за переданням, заснував Церкву Константинополя. Так від самого початку Київ і Фанар поєднала одна апостольська нитка.

Київська митрополія століттями перебувала в лоні Вселенського Патріархату. Блаженніший Мефодій нагадував, що йдеться майже про сім століть. А 1686 року її приєднали до Москви. Владика наголошував, що це сталося неканонічним шляхом.

Відтоді Київська Церква жила з раною розлуки. У 1921 році Всеукраїнський Церковний Собор проголосив автокефалію Української Церкви. Її очолив митрополит Василь Липківський. У 1937 році його розстріляли радянські карателі. Разом з ним за вірність своїй Церкві загинули тисячі священників і мирян. Вони не побачили світанку, але молилися про нього до останнього подиху.

У 1990 році Українська Автокефальна Православна Церква відродилася. Її першим Патріархом став Мстислав (Скрипник). Але відроджена Церква роками перебувала в канонічній ізоляції. Світове православ’я не визнавало її, і ця рана болить у пам’яті багатьох наших вірних досі.

Мрія Блаженнішого Мефодія

Блаженніший Мефодій очолював УАПЦ з 2000 по 2015 рік. Ми, ті, хто був поруч із ним, свідчимо: головною справою свого життя він вважав канонічне визнання від Матері-Церкви. Не владу, не статус, не почесті. А повернення Київської Церкви в єдність зі світовим православ’ям.

Влітку 2008 року Вселенський Патріарх Варфоломій прибув до Києва на святкування 1020-ліття Хрещення Русі-України. Тоді Владика Мефодій засвідчив перед Його Всесвятістю готовність УАПЦ на певний час відмовитися від автокефального статусу. Наша Церква була готова увійти до Вселенського Патріархату як автономна. Так, щоб згодом отримати канонічно чинну автокефалію.

Більше того, УАПЦ пообіцяла не висувати на Предстоятеля об’єднаної Церкви ні Блаженнішого Мефодія, ні будь-кого зі своїх архієреїв. Мало хто в історії відмовлявся від першості заради єдності. Владика зробив це спокійно, як щось само собою зрозуміле. Пізніше він пояснював: ми діємо «не як політики, а як люди Церкви, бо шукаємо не своєї користі, а Божої правди».

Владика не обмежувався словами. У 2009 році на Архієрейському Соборі УАПЦ він запропонував поминати за богослужінням ім’я Вселенського Патріарха. Для нього це був видимий знак канонічного спілкування з Константинополем, а через нього — з усією повнотою православ’я.

Тоді, у 2008 році, історичний шанс не здійснився. Ми пам’ятаємо, як важко переживав це Владика. Але він не зневірився. У своєму духовному заповіті Блаженніший залишив нам головне: єдність української Церкви можлива лише з благословення Вселенського Патріарха.

24 лютого 2015 року Владика Мефодій відійшов до Господа. Київ прощався з ним в Андріївській церкві, кафедральному соборі УАПЦ. Похований Блаженніший у Тернополі, біля кафедрального собору Різдва Христового. До здійснення справи свого життя він не дожив лише кількох років.

Коли мрія стала Томосом

Восени 2018 року Синод Вселенського Патріархату ухвалив історичні рішення щодо України. Було відновлено Ставропігію Вселенського Патріархату в Києві. 18 жовтня 2018 року Верховна Рада передала Андріївську церкву в постійне користування Вселенському Патріархату.

Так собор, де Київ прощався з Блаженнішим Мефодієм, став домом Матері-Церкви на українській землі. Ми бачимо в цьому не збіг, а тиху Божу відповідь на молитви Владики.

15 грудня 2018 року в Софії Київській відбувся Об’єднавчий собор. Українська Автокефальна Православна Церква увійшла до єдиної Православної Церкви України. 6 січня 2019 року, на свято Богоявлення, Вселенський Патріарх Варфоломій вручив Томос про автокефалію.

Те, про що Блаженніший молився у 2008 році, здійснилося з другої спроби. «Ми плакали тоді. І від радості, і від того, що Владика цього не побачив. Але віримо: він бачив», — говорить Наталія Шевчук.

В ювілейному інтерв’ю грецькій газеті «Катімеріні» Вселенський Патріарх назвав надання автокефалії Церкві України одним із найскладніших рішень свого служіння. «Це вимагало мужності й сміливості», — сказав Його Всесвятість. Ми знаємо, якою ціною далася ця мужність. Нападами, наклепами, розривом спілкування з боку Москви. Патріарх прийняв цей хрест заради нашої Церкви і нашого народу.

Батьківське слово в часі війни

Христос навчав, що хто хоче бути першим, має стати слугою всіх (Мк. 10:44). Саме так розуміє свою першість Вселенський Патріарх. Його першість — це не влада, а відповідальність за єдність Церкви і за кожного, хто страждає.

У серпні 2021 року Патріарх Варфоломій знову приїхав до Києва — на 30-ліття Незалежності України. Разом із Митрополитом Епіфанієм він звершив Божественну літургію в Софії Київській.

А потім прийшла велика війна. Усі ці роки Вселенський Патріарх молиться за Україну і підносить голос за справедливий мир. 24 серпня 2026 року він відслужив у Стамбулі літургію з нагоди 35-річчя нашої Незалежності. «Сьогодні ми не просто згадуємо тридцять п’ять років. Ми згадуємо людей», — сказав тоді Патріарх. Він має на увазі полеглих, переселених, розлучених із рідними війною.

Того дня Патріарх нагадав: Україна проголосила незалежність у 1991 році, тому самому, коли його обрали на Вселенський престол. Він висловив надію повернутися до Києва, коли закінчиться війна. Ми чекаємо цього дня і молимося про нього.

Вітальне слово Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Ваша Всесвятосте!

Фонд пам’яті Блаженнішого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви, сердечно вітає Вас із 35-річчям обрання на Вселенський престол.

Ми вітаємо Вас не лише від себе. Ми вітаємо Вас від імені тих, хто понад століття молився, щоб Київська Церква повернулася в лоно Матері-Церкви. Від імені мучеників 1920–1930-х років, які не дочекалися цього дня. Від імені нашого незабутнього Владики Мефодія, який був готовий відмовитися від усього заради визнання своєї Церкви.

Ви вислухали голос Київської Церкви, коли його не хотіли чути інші. Ви поставили правду вище за спокій. Ви взяли на себе хрест, щоб ми могли жити як рівні серед рівних у родині православних Церков.

Дякуємо Вам за Томос, за батьківську турботу, за молитву за Україну в найтемніші дні війни. Дякуємо за кожне слово підтримки нашим воїнам, дітям, людям, що втратили дім.

«Щоб усі були одно» (Ін. 17:21). Ці слова Господні були молитвою Блаженнішого Мефодія. Сьогодні вони стали нашою вдячністю Вам.

Молимо Всемилостивого Господа дарувати Вашій Всесвятості міцне здоров’я, мир душевний і благодатну силу для служіння Святій Великій Церкві Христовій. Нехай Пресвята Богородиця покриває Вас Своїм омофором.

На многії і благії літа, Ваша Всесвятосте!

З глибокою шаною та молитовною вдячністю,
Наталія Шевчук,
голова Фонду пам’яті Блаженнішого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України,
перший помічник Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Митрополита Мефодія (2000–2015)