Головою Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія – Наталією Шевчук, сьогодні 3 травня 2020 р.Б., з особистого архіву було передано на молитовну пам’ять рукописний текст проповіді “Святі Жінки-Мироносиці” написаної і виголошеної Його Блаженством Митрополитом Київським і всієї України МЕФОДІЄМ (Кудряковим) Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви (2000-2015) – парафії Жон Мироносиць с.Почапинці Тернопільсько-Бучацької Єпархії Православної Церкви України з нагоди храмового свята. Вітаємо громаду, духовенство та настоятеля митрофорного протоієрея о.Романа (Будзинського) з світлим храмовим днем!

Проповідь “Святі Жінки-Мироносиці”

“В недільний день – другу неділю по Пасці, яка як дим розсіяла сумнів апостола Фоми, переконувала  нас в істинності Воскресіння Христового.

Нинішня – третя неділя по Пасці – засвідчує дійсність цієї великої події, ті люди, які самі удостоїлись бути свідками погребіння  Христового і потім – преславного Воскресіння його із мертвих.

Ці люди – святі і  праведні Йосип Аримафеський , Никодим, тайні учні  Христові, приходивші до Нього під покровом ночі (Посл. 3.2) і жони-мироносиці, від яких і вся ця третя неділя по Пасці іменується “неділею святих жон-мироносиць”.

Перші два, по переказу, були членами вищого юдейського суду  синедріона, але не побажавші прийняти участь в осудженні Господа на смерть і особливо святі жони-мироносиці невільно притягують до себе нашу увагу, своєю незвичною самопожертвою, лобов’ю до свого Божественного Вчителя.

Йосип Аримафейський і Никодим не побоялись насмішки  своїх злобних собратів і рішились впрохати тіло Господа для чесного погребіння, чого лишались звичайні злочинці, тіла яких ставали здобиччю хижих птахів.

В той час як апостоли боялись за своє життя, покинули Господа, взятого під варту в Гефсиманськім саду і розбіглись в різні сторони, а Петро як клявся Йому у вірності  навіть до смерті тричі відрікся від Нього, а жінки-мироносиці без страху послідували за ним на Голгофу, дивлячись на Його страждання, стоячи у хреста, слідкуючи за всіма подіями до самого погребіння Господа, дивлячись де його положили.

Це були Марія Магдалина, Марія Якова, Соломія, Марія Клеопова, Іоанна, Сусанна і інші багаті жінки, що “вони послужили Господу маєтками своїми (Лк. 8.3).

І ось ледве минув день суботнього спокою, коли заборонено було юдеям будь-що робити, вони  в туж  хвилю купили аромати, якими намащували знівечені тіла вмерших і у пітьмі,  раніше сходу сонця поспішили на гріб, щоби віддати останню данину любові своєму возлюбленому Вчителю – намащувати Тіло Його пахучими маслами, як це було прийнято у юдеїв, тим більше, що Йосип і Нікодим спішили погребти Тіло Господа до заходу сонця, тому що наступав великий день юдейської суботи, яка співпала тоді з святом пасхи і тільки на скору руку встигли обмити Тіло і помастити Його смиренням і алоє.

Невтомно жінки, нічого не боячись – ні нічної пітьми, ні мети юдеїв, але ведені почуттям відданої любові до свого Божественного Вчителя, вони спішили до гробу, щоби віддати Йому останню почесть, намастивши дорогоцінним миром Його Святе Тіло”.

Відтепер унікальний дарунок постійно зберігатиметься в Церкві та нагадуватиме вірянам про подвиг, ревність і відданість жінок-мироносиць Христу!

Прес-служба Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

 

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"

Translate »