30 липня правослані християни вшановують пам’ять святої великомучениці Марини Антіохійської. Її заступництво потрібно тим, хто потребує захисту від духів злоби і наклепів. Вважається, що від мощей великомучениці отримують зцілення душевнохворі.

Свята Марина походила з міста Антіохія, що в Малій Азії. Батько та мати дівчини були ревними язичниками і противниками християнства. У ранньому віці свята Марина втратила матір, тож батько віддав її на виховання до годувальниці, яка таємно сповідувала себе християнкою.

У дванадцять років Марина самостійно вирішила прийняти хрещення. Дізнавшись про те, що дочка його стала християнкою, розлючений батько відмовився від неї.

Якось у віці п’ятнадцяти років Марина пасла овець. Олімврій, правитель тієї області, проїжджав повз неї, зачарувався красою і запропонував їй стати його дружиною. Марина ж не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель вирішив віддати її на піклування однієї знатної жінки-язичниці, сподіваючись, що та вмовить дівчину відректися від Христа. Але Марина твердо відмовилася приносити жертви ідолам.

Тоді розлючений Олімврій наказав піддати її різним катуванням. Святу великомученицю сікли прутами, стругали тіло тризубами, вбивали цвяхи в тіло, палили вогнем. Сам правитель, не витримавши жаху цього катування, закрив обличчя руками. Але Марина залишалася непохитною.

Благодать Божа зцілила її від ран, але мучителі не покаялися. Наступного дня її знову піддали тортурам, ледь жива, свята молилася: «Господи, Ти сподобив мене за Ім’я Твоє пройти через вогонь, сподоби мене пройти і через воду святого Хрещення».

Потім великомученицю стали топити у великій бочці з водою. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини спали кайдани, над її головою засяяло незвичайне світло, в якому крутилась голубка з золотим вінцем в дзьобі.
Вражений народ став славити Бога. Правитель наказав стратити Марину і тих, хто увірував в Христа. Того дня разом з нею обезголовили 15 000 чоловік. Очевидець Феотім описав її страждання. Мощі великомучениці Марини зберігалися в Константинополі до взяття міста хрестоносцями в 1204 році.

Нічого не хочу я, крім того, щоб залишитися вірною рабою мого
Спасителя. Великомучениця Марина