Українська православна Церква (в єдності з Московським патріархатом) знову опиняється під пристальним обсерваційним оком громадськості та ЗМІ. Нові повідомлення свідчать про обмеження свободи слова та переслідування священиків, які критикують єрархів Української православної Церкви (в єдності з Московським патріархатом). Останнім прикладом є заборона на служіння протоєрею Андрієм Пінчуком з Дніпропетровської єпархії, який стверджує, що це наказ безпідставний та обмежує його право на вільне висловлення думок. Ця ситуація підкреслює існуючі розбіжності та напруженість українського православ’я та ставить під сумнів дотримання принципу свободи слова в Церкві.

Критика єрархів та обмеження свободи слова в Українській православній Церкві

Українська православна Церква (в єдності з Московським патріархатом) знову опиняється під пристальним обсерваційним оком громадськості та ЗМІ. Останнім часом набуває поширення інформація про обмеження свободи слова та переслідування деяких священиків, які висловлюють критику в адресу єрархів Української православної Церкви (в єдності з Московським патріархатом).

Один із таких священників, протоєрей Андрій Пінчук з Дніпропетровської єпархії, став об’єктом заборони на служіння. Наказ про це був виданий митрополитом Онуфрієм (Березовським), головою УПЦ (МП), і підписаний митрополитом “Дніпропетровським і Павлоградським” Іринеєм (Середнім).

Сам священник Андрій Пінчук заявив, що його заборонили служити безпідставно, використовуючи незаконні та клептоманські аргументи. У наказі йому приписують “деструктивні та неканонічні дії”, а також “грубе порушення присяги священнослужителя”. Проте сам священик стверджує, що його лише застерігали за критику єрархів та спробу висловити свою думку щодо певних питань, що стосуються УПЦ (МП).

Ця ситуація підкреслює докорінні розбіжності та напруженість, які існують в українському православ’ї. Після подій, пов’язаних з утворенням Православної Церкви України (ПЦУ) в 2018 році, православне співтовариство України стало розділене на два лагері: один підтримує УПЦ (МП), а інший — ПЦУ.

Відтак, заборона на служіння священикам, які висловлюють незгоду з єрархами УПЦ (МП), може бути сприйнята як спроба придушити критику та заборонити вільне висловлення думок. Це також викликає запитання щодо дотримання принципу свободи слова та прав священиків на вираження власних поглядів.