Святий пророк Єзекіїль народився в місті Сарір, походив з коліна Левія, був священиком і сином священика Бузі. У друге нашестя на Єрусалим вавилонського царя Навуходоносора, у 25-річному віці Єзекіїль був відведений у Вавилон разом із царем Єхонією II і багатьма іншими юдеями.

У полоні пророк Єзекіїль побачив у видінні майбутнє єврейського народу і всього людства. Пророк побачив сяючу хмару, усередині якої було полум’я, а в ньому — таємничу подобу рухомої духом колісниці і чотирьох крилатих тварин, що мали кожне чотири лики: людини, лева, тільця й орла. Перед їхніми ликами знаходилися колеса, усіяні очима. Над колісницею височів ніби кришталевий звід, а над склепінням — подоба престолу ніби з блискучого сапфіру. На цьому престолі сяюча «подоба Чоловіка», а навколо Нього веселка (Єз. 1, 4 — 28).

При цьому видінні святий пророк від страху впав на землю, але глас Божий повелів йому встати і потім оголосив, що Господь посилає його на проповідь до народу ізраїльського. Із цього часу почалося пророче служіння Єзекіїля.

Святий пророк Єзекіїль мав від Господа дар чудотворення. Він, як і пророк Мойсей, молитвою до Бога розділив води річки Ховара, і євреї перейшли на інший берег, уникнувши переслідування халдеїв. Під час голоду пророк виклопотав у Бога множення їжі для тих, які голодували.

За викриття в ідолопоклонстві одного єврейського князя, святого Єзекіїля віддали на страту: прив’язаний до диких коней, він був розірваний на частини. Благочестиві євреї зібрали розтерзане тіло пророка і поховали його на полі Маур, в усипальниці Сіма й Арфаксада, прабатьків Авраама, недалеко від Багдада. Пророцтва Єзекіїля записані в книзі, названій його ім’ям і включеній в Біблію.