Святого Олексія вшановують у Православній Церкві в день 17 березня. Його життя вражає своєю смиренністю, вірою та великодушністю. Читайте, щоб дізнатися більше про цю видатну постать християнства.

Символ віри та самопожертви: історія святого Олексія

Неділя сиропусна, прощена. Спомин Адамового вигнання з раю. Сьогодні Православна Церква молитовно вшановує Преподобного Олексія, чоловіка Божого (411). Мученика Марина. Святителя Патрикія, просвітителя Ірландії (після 460).

НАШ ТЕЛЕГРАМ

17 березня – день святого Олексія, чоловіка Божого. Преподобний Олексій народився в Римі, в сім’ї сенатора Євфиміана та Аглаїди, які мали невичерпну душевну доброту. Вони влаштовували благодійні обіди для бідних, сиріт і подорожніх. Будучи юнаком, Олексій суворо постився, роздавав милостиню і під розкішним одягом носив волосяницю. Він з юності мріяв про чернече життя, але коли він досягнув повноліття, батьки вирішили його одружити та вибрали йому гарну дівчину із знатного роду.

Після одруження, залишившись на самоті з нареченою, він зняв із пальця перстень, повернув його дружині і сказав: «Збережи це й нехай Господь буде з нами, своєю благодаттю, влаштовуючи нам нове життя». Cам він таємно втік із дому, сівши на корабель, що прямував до Mесопотамії та прибув до Лаодикії Сірійської. Звідти він разом із пастухами віслюків відправився до м. Едеси, де зберігався Нерукотворний Образ Спасителя. Тут Олексій продав усе, що в нього було, гроші роздав жебракам і став жити при церкві на паперті.

Тим часом батьки преподобного Олексія та його дружина почали всюди його розшукувати, посилаючи своїх слуг у різні міста. Були вони і в Едесі, в храмі, де просив милостиню Олексій, проте не впізнали його. Згодом слуги повернулись до Риму, а батьки й дружина і далі тужили за своїм сином та чоловіком. Через деякий час вони змирились із цим та покладались лишень на волю Божу.

Преподобний Олексій прожив у Едесі сімнадцять років. Одного разу паламареві церкви, при якій жив Олексій, через Свою святу ікону Богородиця звеліла ввести в храм чоловіка Божого: «Молитва його сходить до Бога як кадило запашне, і Дух Святий спочиває на ньому». Паламар став шукати такого чоловіка, але довго не міг знайти. І знову був голос від ікони, який сповістив, що чоловік Божий сидить на церковному ганку.

Паламар знайшов Олексія та ввів його у церкву. Багато хто дізнався про праведника й стали шанувати його. Святий, уникаючи слави, таємно вирушив на корабель, що плив до Кілії, але буря віднесла корабель далеко на захід і прибила його до берегів Італії, неподалік Риму. Вбачаючи в цьому Промисел Божий, Святий попрямував до батьківського дому, будучи впевненим, що його не впізнають та попросився жити при будинку як жебрак. Євфиміан був радий прийняти нещасного та поселив його в куточку свого двору й звелів давати йому харчі зі свого столу.

Із заздрості слуги почали над ним таємно знущатись, але святий смиренно терпів різні образи, проводячи ночі в молитві та вживаючи тільки хліб і воду. Так Святий прожив ще сімнадцять років і сподобився знати день свого відходу до Господа. Тоді він, взявши сувій, описав своє життя, прохаючи прощення в батьків і нареченої.

Тим часом в Соборі Святого Апостола Петра після недільної Божественної Літургії відбулась чудесна подія – від престолу почувся голос: «Шукайте чоловіка Божого, щоб він помолився за Рим та жителів його». У четвер в цьому ж Соборі багато присутніх молилось за те, щоб Господь відкрив їм ім’я цього праведника. І знову присутні почули голос: «У домі Євфиміана – чоловік Божий, там і шукайте». Євфиміан спочатку не знав про кого йде мова, але один із слуг розповів про праведне життя жебрака Олексія. Коли той прийшов до Олексія, то застав його вже мертвим із міцно затисненим свитком у руках.

Тіло святого з почестями перенесли в церкву та, як говорить Передання, імператор Гонорій та Папа просили святого, щоб він дозволив прочитати те, що було написане в сувої. Їхнє прохання було виконане: читець храму зачитав історію життя Преподобного Олексія. Батьки й дружина приклались до його чесних останків і вони були поховані в Церкві Святого Воніфатія 30 березня 411 року.

Молитва до Святого Олексія

О, великий Христовий угоднику, святий чоловіче Божий Олексію, який душею на небесах біля Престолу Господнього перебуваєш, а на землі, даною тобі благодаттю Божою, різні чудеса здійснюєш!

Зглянься милостиво на людей, які біля ікони твоєї зі скрушеними серцями моляться і просять у тебе допомоги та заступництва.

Простягни молитовно до Господа Бога чесні руки твої і виблагай нам у Нього прощення гріхів наших вільних і невільних: тим, котрі від хвороб страждають, зцілення; тим, котрі спокуси терплять, заступництво; тим, котрі у скорботі перебувають, – заспокоєння; тим, котрі бідують, – швидку допомогу, а всім, хто шанує тебе – мирний та християнський кінець життя і добру відповідь на Страшному Суді Христовому.

О, угоднику Божий, не посором надії нашої, яку на тебе після Бога та Владики покладаємо, а будь нашим помічником і покровителем для спасіння.

Щоб твоїми молитвами, отримавши благодать та милість Господа, ми прославляли людинолюбність Отця і Сина, і Святого Духа, в Трійці славимого і поклоняємого Бога, і твоє святе заступництво нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія