Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук відповідає на численні листи та повідомлення стосовно справи незаконного продажу чоловічого монастиря святих Петра і Павла, пам’ятки архітектури місцевого значення Червоногородський замок (ЧАСТИНА 1):

Схема відчуження монастиря, хто саме продав і як це відбувалось.

Дорогі браття і сестри! Не владики Московського чи Київського патріархатів УПЦ, не греко-католики, а саме представники УАПЦ – обидва уродженці Львівщини: тодішній Митрополит Київський і всієї України МАКАРІЙ (в миру Малетич Микола Іванович, 1944 р. н.), Предстоятель УАПЦ, та Архієпископ МСТИСЛАВ (в миру Гук Ростислав Володимирович, 1978 р. н.), керуючий Тернопільською Єпархією УАПЦ, – за попередньою змовою продали монастир із землею в Тернопільській області у приватну власність і отримали за цю оборудку чималу готівку. Наголошую: вони зробили це без відома духовенства та Архієрейського Собору Автокефальної Церкви. Одноосібно Малетич і Гук у 2016 році позбавили Церкву майна вартістю два мільйони доларів. Це, сподіваюсь, чітко зрозуміло?!

Майно монастиря було оцінено у сумі 473 542 грн. Я б хотіла подивитись в очі тому оцінщику – Максимчуку. Вдумайтесь: жодної копійки не зарахували на рахунок монастиря, тобто Тернопільської Єпархії УАПЦ. Малетич і Гук продали монастир, отримали грошову винагороду і навіть суму, вказану як оцінка майна, на рахунок єпархії не поклали!!! Монастир продали, кошти поклали собі в кишені і роз’їхались. Зрозуміло, так?

На час, коли мною було викрито цю аферу, владики Макарій і Мстислав не встигли виконати свої зобов’язання, а саме – переоформити третю частину комплексу Петро-Павлівського чоловічого монастиря, бо в Архієпископа Мстислава так запаморочилося в голові від успіху, що він казився в барі «СІТІ», де і був зафіксований і пропіарений на всю Україну журналістами телеканалу «1+1». Проте ці два ділка все ще залишались при владі, прикриваючи один одного, в повній впевненості, що справу замнуть.

Деякі патріоти з Галичини закидають мені, що публічний скандал довкола проданого монастиря підриває авторитет ПЦУ та архієреїв на догоду Москві.

То що ви мені пропонуєте? Представити Макарія та Мстислава до ордена? Може, їм ще в ніжки поклонитись, що позбавили Церкву такого «баласту» – монастиря і землі? Я неодноразово зверталась до Предстоятеля ПЦУ з конкретним проханням: вжити заходів і повернути продане майно Церкві. Не мені, зауважте, а саме Церкві. Досі не отримала жодної відповіді. Це не мої рідні брати, священнослужителі Московського Патріархату, не я прагнула Галицької Митрополії та підписувала зрадливий лист патріарху Кирилу, не я збиралась іти до Митрополита Онуфрія з поклоном… Отже, тут ще треба розібратись, хто на догоду кому служить і кому Москва від очей далека, але серцю близька!

Щодо питання про зневажливе ставлення до Митрополита та ієрархів, а також моїх коментарів на межі зухвалості, про фейки та маніпуляції у пресі.

Дорогі браття і сестри! Я 15 років працювала помічником глави УАПЦ – Митрополита Мефодія, вже понад пʼять років очолюю Фонд пам’яті Його Блаженства, а тому чітко усвідомлюю, яким має бути архієрей, оскільки у моєму житті був живий приклад.

Я з глибокою повагою ставлюсь до духовного сану та людей похилого віку, однак рішуче не замовчуватиму злочини, скоєні проти Церкви, навіть якщо такий злочин скоїла перша особа, Предстоятель, незважаючи ані на його вік, ані на його сан. Правда Христова – джерело моєї віри, я не відступлюся від своїх релігійних переконань і, якщо потрібно, ціною власного життя відстоюватиму інтереси Церкви. Проданий монастир буде повернуто!

Щодо фейків і маніпуляцій у пресі – звичайно, це резонансна справа, і я розумію відповідальність перед людьми і священнослужителями, тому кожен свій крок підтверджую конкретними документами, листами і фактами. Жодна людина з церковного середовища не береться коментувати цю жахливу подію, оскільки це нонсенс, щоб архієреї продали, а не надбали чи побудували, монастир. Що тут скажеш, коли факти вбивчі, усі докази очевидні. Це скандал, а тому ніхто не бажає роздмухувати й без того палаючий вогонь злочинної змови. Залишається одне – волати про фейк, покривати один одного й очікувати затишшя. Я особисто готова у будь-який час прибути в призначене місце і провести дебати з Митрополитом Макарієм у присутності вірян, духовенства та журналістів, тоді одразу буде видно, хто з нас блефує, що є фейком і кому варто було б у добрий час сказати, а в лихий промовчати.

Що я добиваюсь у справі монастиря? Чому Фонд займається цією справою?

Оскільки я як голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія є заявником у низці кримінальних проваджень, мої процесуальні можливості обмежені, тому потрібно отримати повноваження від Церкви, а Митрополит Епіфаній як глава ПЦУ ігнорує наші дії, листи та звернення. Допускаю, що не з власної волі. Можливість представляти інтереси потерпілої сторони дозволили б мені робити більш жорсткі та дієві кроки, аби повернути монастир, а злочинне угруповання відправити на лаву підсудних. Якщо я така неприйнятна кандидатура для ПЦУ, оскільки протягом чотирьох років не даю завершити вже скоєний злочин проти Церкви і власними коштами, силами та часом захищаю інтереси Української Церкви, то нехай Предстоятель ПЦУ Владика ЕПІФАНІЙ призначить більш гідну людину чи залучить фахівців у галузі юриспруденції, що діятимуть виключно в інтересах Православної Церкви України, а не тримає Архієпископа Тихона (Петранюка), відомого шахрая, єпархіальним архієреєм Тернопільської Єпархії ПЦУ, бо це рівноцінно тому, що пустити козла в город.

Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Наталія Шевчук

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"

Translate »