Сьогодні Державне бюро розслідувань допитало мене як голову Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія про всі відомі мені обставини у кримінальній справі, відкритій за моєю заявою про незаконне відчуження Петро-Павловського чоловічого монастиря УАПЦ на Тернопільщині, відомого як Червоногородський замок, палац XVII–XVIII століть, що розташований у с. Нирків Заліщицького району. Хочу наголосити на тому, що всі в нашій державі рівні перед законом – і заступники генпрокурорів, і губернатори, і народні депутати, які є представниками цього ж таки народу, колишні та нинішні працівники правоохоронних органів, незважаючи на звання та зірки на погонах. Всі повинні поважати закон і жити за законом!

12 липня 2020 року, в День пам’яті святих Петра і Павла, виповниться вже три роки відтоді, як нами було оприлюднено нелюдський, як на мене, злочин щодо Церкви та вірних УАПЦ, а саме – продаж пам’ятки XVII століття на Тернопільщині у приватну власність за два мільйони доларів. Таку ганебну оборудку скоїли тодішній Предстоятель УАПЦ Митрополит Київський і всієї України Макарій (Малетич), сьогодні він постійний член синоду і керуючий Львівською Єпархією ПЦУ, та Архієпископ Мстислав (Гук), керуючий на той час Тернопільською Єпархією УАПЦ, відомий як завсідник бару «СІТІ», що танцював із дівчатами у вельми нетверезому стані. Для мене як для людини, що 15 років пропрацювала помічником глави Церкви, виявлений кримінальний та канонічний злочин став надзвичайним потрясінням. Але тоді я ще не догадувалась про подальший перебіг подій, пов’язаних із цією брудною історією.

Щодо псевдоієрархів, які позбавили Церкву майна, протягом трьох років нами проведено колосальну роботу.

У 2017 році я подала заяву до правоохоронних органів Тернопільського регіону, де нам, авжеж, відмовили у відкритті кримінального провадження, після чого я зверталась до центральних органів правоохоронної сфери у столиці, де Тернопіль вже зобов’язали відкрити провадження.

Всесильний Макарій (Малетич) призначає замість себе на посаду керуючого Тернопільською Єпархією «колишнього кримінального злочинця» Тихона (Петранюка) (до цієї «архаїчної» особистості ми повернемось пізніше), який чемно відмовляється визнати юридичну особу (Церкву) потерпілою, що на той час означало закриття кримінального провадження. Отже, якщо ніхто не постраждав, то й злочину не було.

Однак ми не здаємось і, використовуючи зміни у кримінально-процесуальному законодавстві, у лютому 2019 року вдруге подаємо заяву про вчинений проти Держави і Церкви злочин до Управління захисту економіки в Тернопільській області – Департаменту захисту економіки Національної поліції України, за якою під «протекцією» столичних правоохоронників, які не мають наміру «покривати» тернопільських «ділків», відкрито кримінальне провадження.

 

У липні 2019 року вже через суд відкриваємо ще одне кримінальне провадження у Тернополі за приховування Тихоном (Петранюком) злочину, вчиненого Макарієм (Малетичем) та Мстиславом (Гуком). Проте «недовго музика грала», і вже після «плідних новорічних святкувань» 3 січня цього року слідчий на підставі показів самого Тихона (Петранюка) закриває цю справу за відсутністю складу злочину, що ми швиденького через суд оскаржуємо та зобов’язуємо правоохоронний орган продовжити розслідування.

На сьогодні підозр не вручено, обвинувальні акти за три роки навіть не побували в судах, майно не повернуто ні Церкві, ні Державі, в господарському суді Львова та Тернополя проводиться абсолютно безперспективний розгляд справ, відкритих Тихоном (Петранюком) начебто для повернення майна, а насправді – для замилювання очей діючому керівництву ПЦУ, оскільки визнання недійсними протоколів юридичної особи, яка неправомірно володіє наразі майном Церкви, не є дієвим засобом судового захисту від «рейдерів» і проведених ними незаконних реєстраційних дій.

Але вимагати законності від Тихона (Петранюка) забагато як від людини, яка в 2011 році заволоділа церковними $100 000, призначеними на будівництво храму в Луганській області, «втекла від слідства» і, прикриваючись залишенням кримінальної справи проти нього на непідконтрольній території Луганської області, надалі з благословення Митрополита Макарія виконує обов’язки керуючого єпархії.

Зрозуміло, що таку резонансну аферу два архієрея не могли провернути без сприяння та зацікавленості місцевих «князьків» і високих київських «покровителів», а оскільки був попит, то й знайшли і пропозиції.

 

Тому в листопаді 2019 року ми звернулись до ДБР з відповідною заявою, сьогодні я надала свідчення у даній справі, які, сподіваюсь, стануть для правоохоронних органів важливим приводом для проведення слідчих дій.

І в подальшому ми уважно слідкуватимемо за розвитком подій, оскільки це поки єдиний законний шлях утримувати ситуацію щодо відчуженого церковного майна під контролем.

Забігаючи наперед, можу сказати, що я не маю особливих ілюзій щодо роботи ДБР, а тому не покладаю реальних надій на слідчі органи, оскільки на прикладі багатьох справ, що були на розгляді в ДБР, зокрема щодо Президента України Петра Порошенка, якого систематично звинувачують у перевищенні повноважень, незаконних діях з отримання Україною Томосу, замість того щоб розслідувати і доводити реальні кримінальні злочини, – можу впевнено сказати, що ДБР здебільшого нагадує дитячу лякалку про Бабая, аніж структуру, яка повинна розслідувати злочини, скоєні найвищими посадовими особами Держави Україна.

Декларувати «для людей», що закон понад усе і бути структурою, де дотримуються закону, – це різні речі. На сьогодні неприкрито саботуються будь-які дії щодо виявлення чи дослідження обставин скоєних кримінальних справ.

Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Наталія Шевчук

 

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"

Translate »