17 січня відзначається День преподобного Антонія Великого – визнаного засновника пустельного життя та великого подвижника, який віддав усе для служіння Богу. Стаття розповідає про його народження, молодість, духовний шлях, зустріч із спокусами, відданість вірі, чудеса та великий вплив на християнство.

Життя та подвиги преподобного Антонія – великого аскета та пустельника

17 січня за новоюліанським календарем Православна Церква відзначає день пам’яті преподобного Антонія Великого.

Преподобний Антоній, великий подвижник, засновник пустинного житія і батько чернецтва, якого Свята Церква назвала Великим, народився в Єгипті, в селищі Кома, біля Фиваїдської пустелі, в 251 році. Батьками його були благочестиві християни знатного походження. Антоній з юності був завжди серйозним, зосередженим. Він любив відвідувати церковні служби і слухав Святе Письмо з глибокою увагою, що запам’ятовував почуте на все життя.

З юності керувався він заповідями Господніми. Святому Антонію було близько двадцяти років, коли він втратив батьків, і під його опікою залишилася малолітня сестра. Відвідуючи церковні служби, юнак перейнявся побожним почуттям до тих християн, які, як розповідається в Діяннях апостольських, продавали своє майно, а кошти віддавали церковній громаді.

Почувши в церкві Євангельські слова Христа, звернені до багатого юнака: “Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай майно своє та роздай убогим, і приходь і йди за Мною, і матимеш скарб на небах, ” (Мф. 19, 21), Антоній сприйняв їх як сказані особисто йому. Він продав будинок, що залишився йому після смерті батьків, роздав гроші жебракам, залишив сестру під опікою благочестивих дів в монастирі, покинув рідну домівку і, оселившись недалеко від свого селища в бідній хатині, розпочав подвижницьке життя. Працями рук своїх він заробляв на прожиття і на милостиню бідним. Іноді святий юнак відвідував і інших подвижників, які жили в околицях, і від кожного намагався отримати настанови.

У цей період життя преподобний Антоній зазнав тяжких спокус від диявола. Ворог роду людського спокушав молодого подвижника помислами, сумнівами в обраному шляху, тугою по сестрі, намагався схилити Антонія до плотських гріхів, але преподобний зберігав тверду віру, невпинно творив молитву і посилив подвиги. Антоній молився, щоб Господь вказав йому шлях спасіння, і йому було явлено видіння. Подвижник побачив людину, яка поперемінно то звершувала молитву, то починала працювати – це був Ангел, якого Господь послав для напоумлення Свого обранця. Тоді преподобний встановив суворий порядок свого життя. Він брав їжу один раз на день, а іноді один раз в два-три дня; всі ночі проводив у молитві, віддаючись короткому сну лише на третю або четверту ніч після безперервного моління.

НАШ ТЕЛЕГРАМ


Придбавши духовний досвід в боротьбі з дияволом, преподобний задумав піти в глиб Фиваїдської пустелі і в повній самоті служити Господу працею і молитвою. Він просив старця-подвижника (до якого звертався на початку свого чернечого шляху) піти разом з ним в пустелю, але старець, благословивши преподобного на новий, доти невідомий вид подвигу відлюдництво, по немочі, не наважився йти разом із ним. Преподобний Антоній пішов у пустелю один.

Диявол намагався зупинити його, кидаючи перед преподобним коштовності і золото, але святий, не звертаючи на них уваги, пройшов мимо. Дійшовши до однієї гори, преподобний побачив якийсь занедбаний обгороджений будинок і оселився в ньому, заклавши камінням вхід. Вірний друг приносив йому двічі в рік хліб, а вода була всередині огорожі. У повному мовчанні приймав преподобний принесену їжу.

У повній самоті і безперестанній боротьбі з бісами преподобний Антоній прожив 20 років і знайшов, нарешті, спокій духу і мир в помислах. Коли настав час, Господь відкрив людям Свого великого подвижника. Преподобному належало наставити багатьох мирян і ченців і керувати монахами. Люди, які прийшли до нього, розібрали вхід, проникли до святого Антонія і просили взяти їх під своє керівництво. Незабаром гора, на якій подвизався святий Антоній, була оточена цілим поясом монастирських обителей, і преподобний з любов’ю наставляв насельників, навчаючи духовного життя тих, хто прийшов в пустелю спасатись. Він вчив насамперед стійкості в чернечому подвигу, непохитному прагненню догодити Господу, щедрому і безкорисливому відношенню до праць, понесених раніше. Він переконував страшитися бісівських нападів і проганяти ворога силою Животворящого Хреста Господнього.

У 311 році Церкву спіткало випробування – жорстоке гоніння на християн, від імператором Максиміна. Бажаючи постраждати разом зі святими мучениками, преподобний Антоній покинув пустелю і прийшов до Олександрії. Він відкрито служив мученикам в їх ув’язненні, був присутній на суді і допитах, але мучителі до нього навіть не доторкнулися! Господь захотів зберегти його на користь християн. Після закінчення гоніння преподобний повернувся в пустелю і продовжував подвиги. Господь дарував Своєму обранцеві дар чудотворення: преподобний виганяв бісів і зцілював хворих силою своєї молитви.
Ще раз преподобному Антонію довелося покинути пустелю і прийти до християн в Олександрію, щоб захистити православну віру від єресей манихеїв і аріан. Знаючи, що ім’я преподобного Антонія шанується усією Церквою, аріани звели на нього наклеп – нібито він дотримується їх єретичного вчення. Прибувши в Олександрію, преподобний Антоній всенародно, в присутності єпископа, прокляв аріанство.

Під час свого недовгого перебування в Олександрії він навернув до Христа багато язичників. До преподобного приходили язичницькі філософи, бажаючи своїми міркуваннями похитнути його тверду віру, але він простими, переконливими словами привів їх до мовчання.

Рівноапостольний імператор Костянтин Великий і його сини дуже шанували преподобного Антонія і просили його відвідати їх в столиці, але преподобний не захотів залишити своїх братів-пустельників. У посланні він переконував імператорів не гордитися високим становищем і пам’ятати, що і над ними є Суддя – Господь Бог.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

85 років свого життя провів преподобний Антоній в пустельному житті. Незадовго до своєї смерті преподобний повідав братії, що незабаром він буде взятий від них. Ще й ще раз повчав він їх в чистоті зберігати православну віру, уникати будь-якого спілкування з єретиками, не слабшати в чернечих подвигах. Преподобний заповідав двом зі своїх учнів, які перебували при ньому останні 15 років його життя, поховати його в пустелі, і не влаштовувати урочистого поховання його останків в Олександрії. З двох своїх мантій одну преподобний заповідав святителю Афанасію Олександрійському, іншу – святителю Серапіону Тмунтському.

Преподобний Антоній мирно помер в 356 році, у віці 105 років, і був похований своїми учнями в прославленій ним пустелі в таємному місці.

Молитва до Святого Антонія Великого:

О преподобний і Богоносний отче наш Антонію! Віруємо, що ти, стоячи перед престолом Пресвятої Тройці, велику маєш сміливість в молитвах до Всемилостивого Господа Бога, Який завжди слухає тебе, вірного раба і угодника Свого. Заради цього з розчуленням смиренно припадаємо до тебе, святий Божий: не будь мовчазним за нас молячи Господа Бога, в Тройці поклоняємого і славимого, щоб, милостиво зглянувся на нас, не дав, нам загинути в гріхах наших, але щоб підвів впалих, щоб подав виправлення злому і окаянному нашому життю, від прийдешніх гріхопадінь відводячи, і щоб простив нам все, чим згрішили помислами, словом і ділом, від народження до цієї години. Ти, подвижнику чеснот, знаєш неміч і скорботу часів теперішніх, моли ж безперестанно Христа Бога, щоб ніколи не залишало нас Його невимовне милосердя, але щоб беріг нас від мирських спокус, від сітей диявольських і від пристрастей тілесних, щоб прийняли від Нього завдяки тобі також все потрібне для тимчасового життя, звільнення від бід і напастей, і неослабне терпіння до кінця. Випроси щоб ми в мирі і покаянні закінчили життя наше і не ушкоджено перейшли від землі на небо, а митарств, і бісів повітряних, і від вічної муки визволилися, і сподобилися Царства Небесного з тобою та з усіма святими, що догодили Господу Богу і Спасителю нашому Ісусу Христу, Йому ж подобає всяка слава, честь поклоніння, з Безначальним Його Отцем і з Пресвятим і Благим і Животворчим Його Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Пресслужба – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія