«Два дні тому отримав таке поповнення для своєї колекції по історії Української Автокефальної Правосланої Церкви. До початку повномасштабної російської агресії була в мене така романтична мрія створити у Києві музей-бібліотеку історії УАПЦ. Та й після цього якось самі по собі почали збиратися матеріал по цій темі», — написав на своїй сторінці у Фейсбуку Андрій КОВАЛОВ (Andriy Kovalov). Подаємо його допис і бажаємо здійсненню його благородних мрій.

Це ориганінальний плакат на фотографічному папері виготовленний до 5-річчя здобуття Українською Автокефальною Православною Церквою свого єпископату, виготовлений у 1926 році. У центрі митрополит Василь (Липківський) і фото єпископів УАПЦ — більшість з них була вбита большовиками.

Якось символічно прийшов цей експонат, бо сьогодні 85 років як, 27 листопада 1937 року у Лук’янівській в’язниці чекістськими катами був розстріляний найпочесніший отець-митрополит Василь Липківський.

У вересні 1937 року отець Петро Маєвський надіслав митрополиту Василю Липківському запрошення приїхати до Канади, щоб очолити там Українську Православну Церкву і надіслав митрополитові грошовий переказ 49 доларів, щоб виготовити закордонний паспорт. Але передчуваючи свій арешт і мученицьку смерть митрополит Василь повернув цей грошовий переказ і подякувавши отцю Петру Маєвському — відмовився від поїздки. Але вже 22 жовтня 1937 року 73-літнього митрополита Василя Липківського заарештували.

«Вів справу», допитував і катував митрополита Василя Липківського «оперуполномомочений ІV Отдела УГБ НКВД УССР Гольдфарб.»

До смерті священномученика Василя Липківського засудили кати: «Начальник УНКВД по Киевской области ст. майор ГБ Николай Давидович Шаров, Секретарь Киевского обкома КП (б) Дмитрий Матвеевич Евтушенко, Врид. Киевского облпрокурора Чебан, Врид. нач. 8-го отдела УНКВД Альтзицер.»

Безпосередньо розстріляли митрополита Василя Липківського кати: «капитан государственной безопасности Шашков і начальник внутренней тюрмы — лейтенант государственной безопасности Нагорный.»

Вночі 27 листопада 1937 року вони розстріляли у Лук’янівській в’язниці 87 жертв, серед них священномученик Міхаїл Подєльський — священик-тіхоновець, якого нещодавно канонізувало РПЦ в Україні.

Цього ж дня, 27 листопада 1937 року совєцькими катами був страчений священик УАПЦ з Лубенщини отець Павло Пінчук. Символічно, згадати цього дня, що отець Павло Пінчук був заарештований совєцькими карателями у 1933 році за те, що рятував від Голодомору своїх односельців і парафіян.

Практично всі кати, які були причетні до мученицької смерті отця-митрополита Василя Липківського через рік-півтора були репресовані і страчені.

Також сьогодні, 27 листопада в Україні вшановуються жертви трьох Голодоморів: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років — організованих російсько-більшовицькими окупантами геноцидів українського народу.

У середовищі УАПЦ Третього відродження — день 27 листопада був обраний, як День пам’яті Святих Новомучеників Землі Української. Цей день, на пропозицію Патріарха УАПЦ Димитрія (Яреми) був затверджений в акті канонізації Новомучеників Землі Української, Третім Помісним Собором УАПЦ 27-28 травня 1997 року.

Святі Новомученики Землі Української, моліть Бога за нас!

Поки музею немає — підписуйтеся на мою групу — Історія УАПЦ. Попри війну і відсутність вільного часу намагаюся і далі займатися дослідженням і публікацією.

Прес-служба Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія