“Радіо Свобода”, ефір від 8 жовтня 2010 року


Ірина Штогрін: Ваше Блаженство, УАПЦ зробила крок – вона виступила ініціатором.
Священний синод Вселенського патріархату надіслав своїх представників у відповідь на Ваше звернення, на звернення єпископів УАПЦ з проханням долучити українську автокефалію до Вселенського патріархату на правах автономії.Як сформувалася ця ідея? Як підійшла ваша церква до такого кроку?

Митрополит Мефодій: Ми вже впродовж 18 років шукаємо можливість стати канонічними, щоб нашу українську церкву признавали інші православні церкви.

Ми спілкувалися і з іншими православними церквами. Але зрозуміли одну-єдину істину. Тільки Константинопольська церква зуміла упродовж свого існування знайти такі шляхи до порозуміння, які задовольняють і матір-церкву, і ту частину церкви інших національностей, які хочуть признання в подальшому автономії і, як результат, автокефалії.

І ми звернулися, тому що віримо, що матір-церква не може відвернутися від своїх дітей. І з задоволенням можемо зараз констатувати, що наші надії не були марні.

– Перші кроки до цього Ви ще зробили тоді, коли відзначалося 1020-річчя хрещення Русі і патріарх Варфоломій був тут у Києві.

– У той момент наші надії можна було реалізувати. Ми відвідали матірну церкву, був предстоятель Київського патріархату, святіший Філарет і переговори увінчалися успіхом.

Але, на жаль, після тих торжеств, які відбулися в Україні, перед самим відходом Святішого патріарха Вселенського владика Філарет відказався від попередньої домовленості, і ми не отримали того, чого бажає весь наш народ.

Я не хочу заглиблюватися, щоб не чорнити людину, не бачачи її перед собою. Але чесно Вам скажу, що в цьому, що ми потерпіли фіаско, якраз і його вина – його святості Філарета.

– Даруйте, священики завжди мають показувати нам віруючим приклад того, як знаходити компроміс і взаєморозуміння.

Тим більше, що Радіо Свобода, готуючись до програми, записала думку предстоятеля УПЦ КП Філарета. І ми її зараз почуємо.

Але наразі ще одне питання. Як Ви оцінюєте зустріч з делегацією Вселенського патріархату, яка відбулася ось буквально щойно?

– На найвищому рівні. Ми навіть і не чекали, що так все буде добре на нашу сторону.

На початку листопада буде Священний синод Константинопольської церкви, а в кінці листопада зберуться представники православ’я, де буде вирішуватися питання, як надавати автономії або автокефалію.

От ми  й чекаємо, щоб після листопада місяця дальше вести переговори, щоб отримати.

– Проблема канонізації УАПЦ на думку інших учасників цих переговорів, які відбулися, може піти в розріз з ідеєю створення єдиної помісної Української православної церкви.

Ось, власне, що думає з цього приводу предстоятель УПЦ КП Філарет:

Філарет: Позитивно. Позитивно в тому відношенні, що сам факт підтримки цього переговорного процесу, він є позитивним для нашої церкви.

Тобто, позитивним є те, що вони визнають, що Українська церква має бути автокефальною церквою і повинна мати патріархат, але не зразу.

Ну, а те, що вже вони бачать в майбутньому Українську церкву автокефальною в спілкуванні з іншими православними церквами, то це є позитивне.

Так от, до цієї мети ми й йдемо. Скільки ми там пройшли (слово незрозуміле) на початку цього, але стоїмо на вірній дорозі. І те, що є добра воля в них, в Константинополі.

А що стосовно прийняття під Автокефальну церкву, під свою юрисдикцію, я їм сказав, що це шлях, який викличе спротив.

До самого діалогу я ставлюся позитивно, до самого діалогу. Але про прийняття як автономної церкви української ми ставимося обережно.

– Обережно. Сказав Філарет. Тому що, на його думку, це може викликати те, що в Україні виникне три патріархати: Московський, Український, власне, і Константинопольський.

Як Ви реагуєте на таку оцінку Філарета?

– На рахунок автономії. Ми просимо таку автономію, меншу, ніж та, яку отримав владика Філарет, перебуваючи ще в підпорядкуванні Російського патріархату, набагато слабшу.

По-друге, ми не хочемо якогось патріарха нового, патріархату нового. Я можу перед усією Україною сказати: я ніколи, доки я живий, не дозволю, щоб ще якийсь виник в автокефальній церкві патріарх. Ніколи в житті!

У чому позитив? З нами почнуть вести переговори всі православні церкви. Ми вийдемо з цієї темниці, в якій перебуваємо зараз, щоб свідчити про чаяння українського народу, що ми хочемо від православного світу.

Ми отримаємо канонічність. Значить, ми на рівних правах начнемо вести переговори з блаженнішим Володимиром, який очолює УПЦ. Ми ніколи не можемо стати на позиції, що вона – московська церква. Ніколи в житті!

Так склалося, що всі ми по різних, ніби, барикадах, але ми один народ і одна православна церква.

Я впевнений, що більшість і єпископату, і віруючих УПЦ хоче також автокефалії. Вони ж бачать, що інакше гибель духовна для нашого народу.

Я тут з владикою Філаретом не можу бути згодний, що це буде біда. Біда є та, що зараз. От ми скільки разів хотіли з’єднатися з його святістю, і переговори вели, і все падало, і все приводило нас до краху.

– Але Ви згодні з Філаретом у тому, що Константинополь відіграє позитивну роль у цьому процесі, який відбувається.

– Без сумніву. Без Константинополя ми ніхто.

– Лише ще раз хочу наголосити для тих, хто нас слухає, що суть у тому, що якщо ви отримаєте цю бажану автономію в середині Константинопольського патріархату, то це лише означатиме, що УАПЦ вестиме активно діалог про створення єдиної Української помісної православної церкви.

– Використовуючи можливість, щоб відвідувати інші патріархати і звертатися з проханням…

Вселенський патріархат якби  навіть і не хотів втручатися – це його святий обов’язок. Він повинен, тому що він  матір-церква.

– Ми маємо думку також і представників УПЦ МП. Так прес-секретар предстоятеля Володимира, отець Георгій Коваленко наголосив, що на їхню думку, будь-яке рішення щодо України не може ухвалюватися одноосібно Вселенським патріархатом без узгодження з РПЦ.

Чи не виникне тут ще більша суперечність, ще більша проблема в зв’язку з такою постановкою питання?

– Я впевнений, що Вселенський патріарх, патріархат про хід усіх цих подій, цих переговорів доводить і до відома Московської патріархії. Якщо Московський патріархат буде ставитися до нас по-братськи, то він буде згодний з думкою Вселенського патріархату. А якщо ні, то я думаю, що правда Божа вища, ніж Московська патріархія.

– Під час цих переговорів, які Ви проводили з делегацією Вселенського патріархату, Ви висловлювали свою позицію щодо того, яким Ви бачите шлях до об’єднання українського православ’я? Можливо, Ви вже маєте цю вибудувану модель, цей шлях, ці кроки, які треба робити один за одним задля того, щоб рухатися до цієї мети?

– Ми декілька моделей передали для ознайомлення Вселенському патріархату. І кожна модель показує, що УАПЦ не має  жадоби влади.У тім, що ми запропонували, ми готові в любу хвилину зайняти навіть остатнє місце, навіть пожертвувати своєю церквою тільки ради того, щоб була одна помісна православна церква.

І це, знаєте, не якесь там бажання релігійне. Щоб довго не говорити, я просто наведу Вам думку пана Бзежинського. Знаєте, він був двох президентів американських радником по Східній Європі. Він сказав, якщо частина віруючих однієї країни належить до духовного центру за межами цієї країни, хоча б на 20%, то така держава не може існувати.

У нас, прошу, греко-католики до Папи римського, московська до Москви, скільки ж тут лишається тих, що за Україну? То про яку державу ми можемо говорити?

Доки не буде єдиної церкви, доти нас будуть шарпати, ділити. Особливо це видно під час виборів. Так неможливо. Церква повинна бути помісна, якщо ми хочемо незалежну державу. Тут, знаєте, все разом…

– Церква – це така структура, де існує чітка ієрархія і чіткі правила поведінки. Але прості люди дуже часто кажуть, що від того, яким є священик, як він себе поводить, виростає бажання людини ходити до тієї чи іншої церкви.

Як Ви особисто ставитеся до тієї проблеми поділу храмів? І яким чином, на Вашу думку, це треба було вирішувати, щоб це не викликало напруження і в простих людей, мирян і це не викликало таке негативне ставлення в цілому суспільства? Оскільки виглядає так, що не дуже етично і не дуже естетично виглядає це вирішення цих проблем щодо конкретних приміщень.

– От ідуть переговори між УПЦ і Київським патріархатом –  і в той же час побоїща за храми.

По-перше, церква повинна дивитися за своїм лицем. От були передачі «У Бога за пазухою». Але ж ніхто в Автокефальну церкву не прийшов знімати, бо немає що знімати. Найдорожча машина в церкві це в мене – «Хьондай». Приміщень у нас немає. То оцих 400 квадратів…

– Ви подаєте декларацію про свої доходи…?

– Ви можете в будь-яку хвилину прийти… У нас навіть немає що подавати. Ми не збираємо ні з однієї єпархії гроші на центр. Живемо в тім, що маємо. Маємо одну Андріївську церкву. От в тій стараємося жити…

Прослухати інтерв’ю можна тут.

Джерело

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"