Молитва перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці

О Пречиста Богомати!

Почуй багатостраждальне зітхання наше перед чудотворною іконою Твоєю, що з Афону до нас принесена, поглянь на дітей Твоїх, важкими хворобами обтяжених, котрі з вірою до святого Твого зображення припадають. Як птах покриває крилами пташенят своїх, так і Ти нині, Приснодіво, покрий нас покровом крил Твоїх, захисти чесним Твоїм омофором. Там, де немає надії, безсумнівною Надією будь. Там, де люті скорботи панують, Терпінням і Ослабленням явися. Там, де морок відчаю в душу вселився, хай засяє світло Божества! Малодушних потіш, немічних укріпи, для зачерствілих серцем пом`ягшення і просвічення даруй. Зціли хворих людей Твоїх, о Всецарице Милостива! Розум і руки тих, що лікують нас благослови, щоб послужили вони знаряддям Всемогутнього Христа, Спаса нашого. Як живій, сущій з нами, молимось перед іконою Твоєю, Владичице! Простягни руки Твої, повні зцілень, Радосте скорботних, в печалях Утіхо, щоби, чудотворну допомогу скоро отримавши, прославляли Животворчу і Нероздільну Тройцю, Отця, Сина, і Святого Духа на віки віків.

Амінь.

Світ знає цю ікону як Володимирську. «Володимирська ікона Божої Матері» — під цією назвою вона стоїть у музейних каталогах і підручниках. Але ми свідчимо: це київська святиня, Вишгородська ікона Божої Матері.

14 жовтня Православна Церква України вшановує цей образ. Нагадуємо, як Київ утратив свою святиню і як сьогодні повертає їй ім’я.

Київська святиня XII століття

Близько 1131 року з Константинополя до Києва прибули дві ікони Богородиці. Їх надіслали князеві Мстиславу Великому. За його правління Київська держава була єдиною і мала високий міжнародний престиж.

Ікону Богородиці Милостивої поставили у Вишгороді, у Дівочому монастирі. Вишгород тоді був укріпленим князівським містом і центром паломництва до гробу святих Бориса і Гліба. Ікона одразу прославилася чудесами.

1155 рік: «без отчої волі»

1155 року Юрій Долгорукий посадив сина Андрія удільним князем у Вишгороді. Але Андрій прагнув єдиновладдя, неможливого в Києві з його дружиною, боярами і вічем. Історик Микола Костомаров називав князя владолюбцем.

Того ж року Андрій пішов на північ. Літопис фіксує це так:

«…пішов від отця свого із Вишгорода до Суздаля без отчої волі. І взяв із Вишгорода ікону святої Богородиці, що її доправили з іконою Пирогощею із Цареграду в одному кораблі, і накував на неї більше тридцяти гривень золота, опріч срібла, і опріч каменя дорогого, і великого жемчугу…»

Після 1167 року ікону поставили в Успенському соборі Володимира-на-Клязьмі. Так київський образ став «Володимирським». Оповідь про це збереглася і в Радзивіллівському літописі.

Як святиню зробили символом москви

З кінця XIV століття ікона перебувала в москві. Перед нею вінчали на царство російських імператорів і обирали патріархів. На її честь установили три свята, пов’язані з московською історією. Образ почали сприймати як оберіг москви.

Після 1917 року більшовики конфіскували ікону. З 1930 року вона зберігалася в Третьяковській галереї. Нині образ перебуває в храмі святого Миколая в Толмачах.

Що лишилося від київського образу

Ікону написано на липовій дошці розміром 78 на 55 см. Після пошкоджень 1411 року її переписали майже заново. Ці зміни надали образу вигляду російських ікон Богородиці з Немовлям, а дошку збільшили до 100 на 70 см.

Від первісного візантійського живопису збереглися лише лики Богоматері й Немовляти, частина мафорія і фрагменти золотого тла. Більшість дослідників вважає ікону візантійською. Проте є обґрунтоване припущення, що її написав преподобний Аліпій Печерський.

Повернення імені

21 серпня 2020 року Священний Синод ПЦУ вилучив із календаря три свята, пов’язані з московською історією. Натомість установили святкування 15 квітня — у день пам’яті святого князя Мстислава. 14 липня 2024 року за поданням архієпископа Вишгородського Агапіта Синод установив і день 14 жовтня.

Обидві дати вже є в церковному календарі. А 14 жовтня 2012 року до Вишгорода повернувся список ікони, створений черницями з Одеси.

Ми переконані: повернення імені — це повернення пам’яті. Українська Церква століттями зберігала свою ідентичність, і ця традиція близька Фонду, що носить ім’я Блаженнішого Митрополита Мефодія.

Молитви за воїнів зібрано в «Молитовнику воїна».

Святиню можна вивезти, перейменувати і зробити символом чужої держави. Але пам’ять Церкви довша за століття.