Востаннє патріарх Варфоломій відвідував Україну в липні 2008-го. Що змінилося відтоді й що побачив Його Всесвятість під час візиту 2021 року?

Коментує Голова Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Мефодія НАТАЛІЯ ШЕВЧУК: 

2008 року Патріарх Варфоломій прибув до України у зв’язку зі святкуванням 1020-ої річниці Хрещення Русі. На запрошення Віктора Ющенка, тодішнього Президента України, який небезпідставно сподівався й доклав чималих зусиль, аби візит Патріарха сприяв створенню єдиної помісної церкви. Очікували, що Вселенська Патріархія оголосить про незалежність Української Церкви. 

Автокефалія це буде чи автономія – це обговорювалося в кулуарах. Ми, миряни, тоді нічого про це не знали, нас не інформували. Але Блаженніший Митрополит Мефодій пізніше розповідав, що йшлося про широку автономію у складі Вселенської Патріархії. Ця автономія мала бути сходинкою до автокефалії. Йшлося про період у кілька років, після чого Вселенська Патріархія мусила оголосити про автокефалію з патріаршою формою правління. 

Українська Автокефальна Православна Церква готова була прийняти всі пропозиції, а УПЦ Київського Патріархату виставила тоді нездійсненні умови. Знаєте, я зі щирою повагою ставлюся до Святійшого Патріарха Філарета. Він пройшов довгий шлях, дуже багато зробив для автокефалії, загартував і виховав цілу команду молодих талановитих єпископів, врешті-решт не забуваємо, що саме під батьківським крилом Патріарха Філарета виріс і сформувався як церковно-політична фігура сьогоднішній Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній. Але ніде правди діти, в 2008 році Патріарх Філарет вимагав для себе особисто таких гарантій, яких йому не могли надати ні Вселенська Патріархія, ні Сам Господь Бог.

Утім порівняймо два патріарших візити – 2008 і 2021 року.

Що бачив Патріарх Варфоломій у 2008 році й що він побачив в Україні сьогодні? 

За ці 13 років надто багато змін відбулося. Святійший Патріарх за ці роки надзвичайно багато зробив для України. Давайте разом підсумуємо. Перше – Томос про автокефалію, його офіційне проголошення в Стамбулі. Друге – повернення до офіційного сану патріарха Філарета і Макарія. Раніше їхні сани як архієреїв визнавалися лише в УПЦ КП та УАПЦ. А для того щоб святити інших архієреїв, треба самому бути офіційним архієреєм. Не може стороння людина посвячувати в сан. Це має бути тільки архієрей. Тому було дуже важливо – звільнити патріарха Філарета від тих кар, якими його Москва «нагородила». 

Річ у тім, що Вселенська Патріархія – як Вищий арбітражний суд. Це остання інстанція, що може розглядати церковні справи. Хто виграв цей арбітражний церковний суд, той виграв остаточно. Тому рішення щодо архієрейського сану для Філарета було надто важливим. Його вже не може ніхто заперечити, ані Російська, ані Сербська церкви. У них може бути багато емоцій з цього приводу, але рішення остаточне, перегляду не підлягає. Третє – спільні служби між ПЦУ та грецькими церквами. Вони відбуваються нині постійно і на всіх рівнях. Сьогодні ПЦУ визнають чотири Церкви. Так, Митрополит Епіфаній публічно неодноразово заявляв, що незабаром ПЦУ визнає низка інших церков, утім на сьогодні цей процес загальмований, світове православ’я уважно спостерігає за церковними подіями в Україні. Певна, що визнанням чотирьох церков не обійтися. Будуть колись і нові визнання. Проте подивимось правді у вічі, все це здійснюється для нас винятково силами й авторитетом Вселенської Патріархії, це все робота її дипломатичних кадрів. Це шлях назустріч Україні, який за ці роки пройшов Константинополь, Вселенська Патріархія. А Україна? А ПЦУ? 

Візит Його Всесвятості Патріарха Варфоломія для ПЦУ – як іспит. Патріарх надав Україні Томос і тепер хоче подивитися, що зроблено, як цей Томос працює в Україні, чого вдалося досягнути за останні роки. Тому я і пропоную подивитися на Україну очима Патріарха. 

«ЄДИНА ПОМІСНА ЦЕРКВА». Пам’ятаєте таке гасло?

Ми роками просили Вселенську Патріархію: дайте нам законну автокефалію, Томос – й усі одразу ж об’єднаються, УПЦ МП розсиплеться, а на основі всіх трьох православних конфесій буде створена єдина помісна Церква. Нагадаю, що Собор 2018 року називався «об’єднавчим». Але хто за фактом об’єднався? Собор об’єднав УАПЦ та Київський Патріархат. А УПЦ Московського Патріархату? Навіть покійний митрополит Софроній, який багато говорив про автокефалію, на Собор не приїхав. Прийшли двоє – митрополит Олександр Драбинко та митрополит Симеон Шостацький. Не пам’ятаю точно, скільки тоді було єпископів в УПЦ МП. Здається близько 70. Два з них прийшли на Собор. Прекрасно! Героїчний крок, вітаю! Але де всі решта? 

Владики з УПЦ МП з нами не об’єдналися і не переходять сьогодні ані кейсом (єпархіями), ані окремими парафіями, ані самі. Чому? А тому, що в середині ПЦУ постійні чвари, архієреї утворили клани і між собою гризуться, відбираючи один в одного парафії, плетуть постійні інтриги, рахують голоси для заколоту проти діючого Предстоятеля ПЦУ з метою зміни глави ПЦУ. І все це, на жаль, добре відомо в Лаврі, на Печерських пагорбах. Далі. Кого обрали Предстоятелем ПЦУ у 2018 році? Не представника Вселенського Патріархату, не Владику Симеона, вихідця з Московського Патріархату. Очолив новостворену церковну структуру єпископ Філарета, хіротонія якого сприймається в колах УПЦ МП з огидою, оскільки рукопокладений Владика Епіфаній саме Філаретом, який на той час у канонічному полі був ніхто! На Об’єднавчому Соборі відмовились від процедури перерукопокладення єпископів, тож чому дивуватись? У будь-якій структурі є правила, закони, а в церкві це КАНОНИ! Пізніше почали говорити, що об’єднання має відбутися на рівні парафій. Гаразд! А що з парафіями? Багато перейшло? 500? 600? 

Про це ніхто не каже, але це провал! Єдина помісна Церква, про яку так багато балакали, не відбулася! В Українській Православній Церкві в єднанні з Московським Патріархатом сьогодні понад 12 тисяч парафій. А в Православній Церкві України – приблизно 7 тисяч. Можна як завгодно коментувати ці цифри. Але факт є фактом: єдиної помісної Церкви в Україні як не було до Томосу, так і немає. Можливо, єпископат ПЦУ розраховував, що Президентом України виберуть на другий термін Петра Порошенка і він й надалі працюватиме, не покладаючи рук, над остаточним формуванням ПЦУ як дійсно Єдиної помісної Церкви, а архієреї тим часом й надалі пасивно споглядатимуть за розвитком подій, приблизно так само, як це було під час напружених перемовин, зустрічей щодо отримання Томосу про визнання Української Автокефалії, та не так сталося, як гадалося. 

Другий важливий момент – наші єпископи та священики, їхній рівень. У нас так заведено: до візитів генералів солдати фарбують траву в зелений колір. Так само сталося і з візитом Патріарха. Тисячі священиків в однакових жовтих ризах – це красиво. Але це про «фарбу». А рівень освіти? А знання мов? 

Коли іноземці приїжджають в Україну, то перше, що кидається в очі, – мовний бар’єр. 

Розповім трішки про Його Всесвятість. Він народився у селі Агіос Теодорос на острові Імброс. Вчився у Греції та за кордоном – у Римі, Швейцарії та Мюнхені. Патріарх володіє грецькою і турецькою та ще п’ятьма іноземними мовами. Сім мов! Повторюю, сім! 

А що ми бачимо під час візиту Його Всесвятості? Більшість архієреїв ПЦУ здатні лише посміхатися патріарху й жестами просити дозволу зробити селфі, частенько порушуючи елементарні правила етикету та церковного протоколу. Вони б радо з ним поговорили. Але якою мовою? Патріарх знає сім мов, а більшість наших владик – лише дві. Перша – українська, друга – «русский язык со словарём».

Це все Святійший вже бачив у 2008 році. Пам’ятаю, як казав про це Митрополит Мефодій: «Мені соромно, що наші архієреї та священики можуть спілкуватися з грецькою делегацією лише через перекладачів». 2021 рік. Така сама ситуація! На всю ПЦУ кілька архієреїв, які можуть поговорити з патріархом англійською або грецькою. І все! 

Те саме стосується священиків. Чому вони не знають мов? Бо не вчилися за кордоном, як патріарх Варфоломій. А українські церковні навчальні заклади – це «бурса», де вчать, як правильно відправляти Службу Божу. Вмієш відправляти Службу Божу, треби? Сідай, п’ять! До речі, Тернопільська Духовна Семінарія й Академія Святих Кирила і Мефодія, що в Теребовлі, зазначено як навчальний заклад ПЦУ, а на ділі це навчальний центр, розграбований і зачинений, диплом про закінчення якого за окрему платню можна отримати і сьогодні, хоч і заднім числом. 

ПЦУ потрібні грамотні священики? А де їх брати? 

Кожного літа Лавра і Українська Церква починають «мірятися» хресними ходами. Прості люди кажуть: «попи на парад вийшли». А чому «попи»? Бо наші священики справляють таке враження. На жаль. 

Я реалістка і розумію, що інших кадрів у Лаври та ПЦУ немає. Але у мене є запитання до керівництва ПЦУ: що конкретно вами зроблено для кращої освіти духовенства з 2018 року? Грецька церква ж визнала ПЦУ! Тепер можна відправляти туди на навчання майбутніх священиків. Багато відправили? Багато священиків за ці роки почали балакати іноземними мовами? 

Третій скандальний момент – Церква і кримінал. 

За часів Радянського Союзу за церковниками приглядало КДБ. Це не секрет. Владика Мефодій мені про це багато розповідав. Уповноважені у справах релігії, КДБ. Священики були під контролем. Так, це було незаконно і несправедливо. Але був і позитив. Священики панічно боялися КДБ і тримали себе в руках. А тепер? 

За життя Блаженнішого владики Мефодія я виконувала функції його першого помічника. Не скажу, що все було ідеально. Але всі знали: Митрополит Мефодій – скеля. І з думкою Предстоятеля рахувалися. Так. Грішили. Але тихо. Щоб Предстоятель не помітив. Грішили й озиралися, чи немає поблизу владики Мефодія. 

А коли владика Мефодій помер, то деякі священики, архієреї, пробачте, оскаженіли. Митрополит Макарій з виду дебелий, а за характером – дешевий пластилін. Одна подоба керівника, а насправді – ліпи з нього, що хочеш, хоч їжака, хоч балерину, і продається за копійки. Тому одразу після смерті владики Мефодія в УАПЦ почався період анархії. Кіт з хати – миші на стіл! 

Мені особливо болить доля Тернопільської єпархії, яку довгі роки очолював Митрополит Мефодій. Пам’ятаєте архієпископа Мстислава (Гука)? Напевно, всі знають, що це саме я ініціювала журналістське розслідування про цього «алко-попа». Я грішна людина. Але кілька заслуг перед Церквою маю. Й одна з таких заслуг – звільнення владики Мстислава з посади керуючого Тернопільською єпархією. 

Мстислав пішов, а замість нього на Тернопільській кафедрі почали з’являтися нові, не менш колоритні постаті. Для прикладу, той самий митрополит Макарій, який разом із Мстиславом продали чоловічий монастир у с. Нирків Заліщицького р-ну, архімандрит Даниїл Тарнавський – гей, що не приховує своєї орієнтації й нічого непристойного чи ганебного в цьому не вбачає, остання з них – діючий правлячий архієрей Тернопільсько-Бучацькою єпархії пан Петранюк Тарас Іванович. Я не переповідатиму зараз всі подвиги цієї особистості. Чимало інформації щодо цієї особи викладено на сайті нашого Фонду. Скажу лише одне: для віруючих Тернопільської єпархії Тарас Петранюк – це «архієпископ Тихон», для українських правоохоронців – шахрай, випущений під заставу, а для терористів «Луганської Народної Республіки» він «агент Ферзь».

Владика Тихон – діючий єпископ ПЦУ, бере участь у богослужіннях і заходах, що відбуваються у Києві з нагоди приїзду патріарха Варфоломія. Але у мене є питання до керівництва ПЦУ: а ви попередили Вселенського патріарха, що разом з ним у богослужіннях братиме участь «агент Ферзь»? Чи поінформований Святійший Патріарх про те, що це кримінальний злочинець й агент так званої ЛНР?

Владика Тихон з’явився у Тернополі з легкої руки митрополита Макарія. У Тернополі всім відомо: Тихон – протеже владики Макарія (Малетича). Проте владика Макарій вже давно не Предстоятель. Тому в мене питання до нового Предстоятеля. 

Владико Епіфанію! Вас обрали Предстоятелем нової, об’єднаної Церкви. Тепер для вас немає єпископів УАПЦ або УПЦ КП чи УПЦ МП. Усі владики тепер на вашій відповідальності як Предстоятеля. Це ви маєте наглядати за їхнім життям, виправляти їх. А тих, кого виправити не вдається, – відсторонювати зі складу єпископату. Скажіть, прошу ласкаво, Ваше Блаженство, коли розглянете питання щодо архієпископа Тихона? 

Мені казали, що напередодні візиту Патріарха Варфоломія в Україну ПЦУ не хоче вчиняти скандал. За кілька днів візит завершиться. Може, настав час зробити добру справу для Тернополя і звільнити з кафедри особу, яка є фігурантом кількох кримінальних справ?

Повертаюсь до теми візиту Патріарха Варфоломія. Його Всесвятість Патріарх Варфоломій зі свого боку зробив усе можливе, щоб Україна мала свою Автокефальну Церкву, попри тиск і погрози він прибув до України на запрошення Президента Володимира Зеленського, чим засвідчив усьому світові свою батьківську любов і непохитну позицію постійного молитвенника та заступника Української Церкви! Вкотре вітаємо Його Всесвятість на українській землі й зичимо многих та благих літ життя! Уклінно дякуємо і гостинно запрошуємо до української родини знову! 

Пресслужба Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Мефодія