Зайда на тілі церкви

«І на віки віків, і в усі часи, боягуза та зрадника завжди зневажали», – це рядок з поезії Володимира Висоцького. Та що там відомий бард 20-го століття – за майже сім століть до нього ще більш відомий поет Данте Аліг’єрі помістив зрадників у 9-те найстрашніше коло Пекла. Втім Тихон-Петранюк за цією шкалою, перш ніж потрапити до дев’ятого кола пекла, спочатку мав відбути покарання у 4-му  в ньому карали за жадібність і марнотратство. Саме за таким сценарієм занепадали честь і душа цього грішника – спочатку скоїв злочин, завдавши людям збитки в особливо великих розмірах. А потім, щоб втекти від покарання одного, пішов на інший ще більш ганебний злочин, вдавшись до державної зради…

Згідно з поняттям пекла у біблійному Новому Завіті християни були переконані, що грішники після смерті потрапляють у потойбічний світ, де зазнають страждань і мук. Пройшовши через 7 кіл пекла, вони очищаються від гріхів і можуть бути прийняті до раю.

У попередніх частинах нашого дослідження йшлося, що Тихон-Петранюк за гріх, відповідний 4-му колу пекла – за жадібність, марнотратство і шахрайство – відбувся легким переляком. Тож незначне покарання не стимулювало його стати на шлях покаяння.

Навпаки, після того, як він ще у 2006 році взяв у борг, під заставу свого нерухомого майна у віруючого з Чернівців вагому суму, а саме 70 тисяч доларів США, про що власноруч написав розписку, але кошти не повернув не тільки в обумовлений термін, а й навіть після отриманої відстрочки. До речі, друзі і правозахисники потерпілого й досі не можуть добитись повернення того боргу 16-річної давнини! Не допомогло і звернення земляків постраждалого до глави Православної Церкви України Епіфанія, щоб вплинув на нині керуючого Тернопільсько-Бучацькою єпархією ПЦУ Тихона (Петранюка).

До речі, у нещодавній проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в сьому неділю після П’ятидесятниці від 31 Липня 2022 року, зокрема, було сказано: «Коли злодій любить красти, неправдомовець любить брехати, зажерливий – накопичувати багатство, розпусник – віддаватися пристрастям, то хіба ми маємо зобов’язання допомагати їм у задоволенні їхніх гріховних бажань тільки тому, що потяг до них вони називають любов’ю?»

Чи не доречно буде запитати у владики Епіфанія, що зробив він особисто, аби очистити Православну Церкву України/УПЦ саме від «злодіїв, неправдомовців, зажерливих накопичувачів багатств і розпусників»?

Мало того, що наш аферист «від бога» відчув безкарність від правоохоронців, які вирішили не чіпати «шановного владику» (котрий прикривається рясою високого церковного сану), так Тихон отримав ще й мовчазну моральну підтримку від керівництва ПЦУ/УПЦ. Бо якби Епіфаній скликав Синод (як це свого часу зробив патріарх Філарет), на якому за безчесні вчинки слід було б відлучити Тихона від церковної служби і відправити на покаяння. Отоді б і правоохоронців можна було б спитати, чому не караються очевидні злочини.

Вивчаючи кримінальний досвід Тараса Петранюка, згадався принцип середньовічних феодалів: «що з возу впало – те пропало». Раніше купці подорожували в Європу на возах, щоби продавати свої товари. За тих часів феодалам належало все на своїй землі. Вони дозволяли проїжджати по своїй землі торговцям, але за умови – їх майно тільки те, що на возах. Якщо щось впало на землю, або віз перекинувся, то все, що торкнулося землі феодала, автоматично стає його власністю. Ось за такою приказкою і живе нині наш феодал у рясі – все, що взяв у вірянина в борг, Тихон-Петранюк зараховує як данину своїй святості.

Шахрайський трюк з віруючим з Чернівців владика Тихон повторив через чотири роки (у 2010 році), будучи єпископом Луганським і Старобільським УПЦ КП, коли позичив у Плугіна Д.В. аж 100 тисяч доларів! Але на допитах, коли його притягли до відповідальності, довго не визнавав, що брав гроші саме у цього громадянина, мовляв, такого навіть не знає! (До цього епізоду ми повернемося, коли піде розмова про гріх Тихона-Петранюка, що карається за 9-м колом пекла за Данте).

Нагадаємо ще один гріх 4-го кола пекла. У тій же Луганській області 2010 року владика Тихон (Петранюк) примудрився розвалити і остаточно розікрасти одну з найбідніших єпархій УПЦ КП в Україні. Цього разу кошти – більше 300 тисяч гривень, виділені на побудову нового храму у Луганську, він витратив на мажорне і далеко не чернече життя. Мало того, наш аферист «від бога», щоб уникнути покарання за розкрадання церковних коштів і майна, робить офіційну заяву про підпал дерев’яного храму на честь Архістратига Божого Михаїла. Однак після шквалу журналістських розслідувань ряду українських видань і каналів телебачення в УПЦ КП вирішили спростовати інформацію про підпал храму в Луганську. А на засіданні Синоду УПЦ Київського Патріархату єпископа Луганського та Старобільського Тихона (Петранюка) зняли з управління єпархією і заборониии йому проведення церковної служби як священнослужителю до повного покаяння.

Нарешті ми підійшли до найстрашнішого – 9-го кола пекла. За Данте Аліг’єрі, воно є величезним крижаним озером, в якому грішники вмерзають в лід по шию і змушені зазнавати вічних мук холодом. Тут триголовий диявол, скинутий Богом з небес, відбуває довічне покарання. Він терзає зрадників, що потрапили до нього: Іуду, Касія і Брута. Окрім них, дев’яте коло збирає відступників та зрадники всіх мастей. Ось у яку компанію з Іудою зі своїми діяннями потрапив і наш аферист «від бога»!!!

Отже Тихон-Петранюк вчинив на Луганщині ряд кримінальних вчинків у 2009-2010 роках. Але за розтрату понад 300 тисяч (а це на той час складало майже до 40 тисяч доларів США!), які призначались на побудову церкви у Луганську, єпископа Луганського та Cтаробільського Тихона керівництво ПЦУ КП пожаліло і лише зняло його з управління єпархією та заборонило проведення церковної служби як священнослужителю до повного покаяння. Словом, як це уже повелось у нас в Україні, невідворотність покарання не відбулась, що й надихнуло нашого афериста «від бога» на злочин більш масштабний.

Цей документ свідчить про те, що всупереч твердженню Тихона-Петранюка справа № 12012030050000359 проти нього таки була відкрита і відомості до ЄРДР були внесені. Але сталося це лише через два роки після того, як була подана заява від потерпілого! Якщо у лоні ПЦУ КП шахраю в рясі Тихону вдалося уникнути відкриття кримінального провадження за крадіжку коштів на побудову церкви, то у стосунках з громадянським суспільством підозрілому Петранюку довелось таки довгенько понервувати. Навіть бідолага почав переховуватись від слідства, тому 19 жовтня 2011 року правоохоронці Луганщини оголосили його в розшук.

В іншому повідомленні зазначалось, що Петранюк «шахрайським шляхом заволодів грошима мешканця міста Луганська у сумі 100 тисяч доларів США та зник. Останній раз розшукуваного громадянина бачили в листопаді 2010 року в місті Києві на Дні народження Філарета (вул. Пушкінська, 36), подальше його місцезнаходження невідоме».

Таким чином, намагання ухилитись відповідальності за одне правопорушення підштовхнуло нашого афериста «від бога» піти на новий злочин – на ЗРАДУ. Ось саме за це Тихон-Петранюк має стати клієнтом найсуворішого для грішників 9-го КОЛА ПЕКЛА, як зрадник.

Неймовірні амбіції і жага до наживи та розкоші мотивують Тихона-Петранюка досягати вершин церковної кар’єри. Але ці ж самі гріхи спонукали його і на кримінальні вчинки. Адекватна людина та ще й священик неодмінно взялася б спокутувати, вимолюючи прощення. Та це не про Тараса Петранюка.

Адвокати і симпатики Петранюка звинувачують розслідувачів у порушенні прав людини, а також патякають про презумпцію невинуватості, про якусь честь, гідність і ділову репутацію архієпископа Тихона.

Але давайте оперувати фактами, а не емоціями фейсбучних ботів. Як розуміти факт наявності у нього паспорта громадянина так званої «Донецької народної республіки»?

Для чого було Тихону-Петранюку з рідної Івано-Франківщини, де він до 2014 року переховувався від українських правоохоронців Луганщини, податися на окуповану ворогом Донеччину і стати громадянином невизнаної «ДНР»?

Нам скажуть, мовляв, отримання паспорта не така вже й зрада. Погодитись з таким судженням можна лише в тому випадку, коли людина там народилася, має хоч якусь роботу і не наважилась залишати рідну домівку. Але його святість Тихон такою «відмазкою», ну, ніяк не може скористатися.

І тут розставив все по своїх місцях наступний факт:

Це скан-копія документу – добровільної розписки зрадника Тараса Івановича Петранюка (агентурне прізвисько Ферзь) про співпрацю з органами державної безпеки «Луганської народної республіки».

Давайте проаналізуємо, що спонукало Тихона-Петранюка до такого пекельного для подальшої біографії кроку?

Без сумніву, метою проникнення на окупований Донбас було будь-що закрити порушену проти нього кримінальну справу ще до окупації. Адже під час контролю Луганська українською владою за три роки це йому не вдавалося. Єдине, що виходило, – це затягувати розгляд справи по суті у судовому засіданні.

Але ж із тавром підслідного та звинувачуваного за шахрайство в особливо великих розмірах кар’єри не зробиш. І Тихон-Петранюк знову вирішив, що його мета виправдовує будь-які засоби. А засіб у його випадку – це ЗРАДА, на яку він пішов цілком свідомо.

Слід додати, що за часів президентства Порошенка на окупованому Донбасі провернути таку аферу було не так важко. Адже тоді працівники СБУ на чолі з генералом армії Василем Грицаком більше турбувалися, щоб активісти не заважали робити гешефт Медведчуку та Порошенку і його челяді.

Таким чином, 24 червня 2016 року взамін на співпрацю агента за псевдонімом ФЕРЗЬ з представниками спецслужб «Луганської Народної Республіки», про що вище наведено письмову добровільну згоду Петранюка Тараса Івановича. Як результат цієї оборудки, було винесено постанову про відмову у порушенні кримінального провадження, передбаченого кримінальним правопорушенням ч. 4 ст. 172 УК незаконної і невизнаної цивілізованим світом так званої «ЛНР» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 УПК «ЛНР». Тобто пан Петранюк погодився на зрадницьку діяльність на користь фіктивного квазідержавного утворення, встановленого російською федерацією на окупованій нею території окремих районів Луганської області України.

Не знаємо, яку карєру планував собі Тарас Петранюк на початку життєвого шляху, але нині її вінцем стала ЗРАДА…

Ось так! Правоохоронці Ленінського району міста Луганськ під кольорами «ЛНР» видали Петранюку Тарасу Івановичу мандат про відсутність ознак злочину.

А чи дійсно отримав той громадянин Плугін Д.В. вказані кошти, тепер уже не дізнатися. Так само невідома і доля полковника СБУ у відставці Шкури Віктора Михайловича, якому Тихон у 2010 році спробував добитись звання генерала.

Що ж, справу було зроблено і Тихон-Петранюк переконав владику Філарета, в тому, що кримінал з нього знято. Нам зрозуміло, чому на той час предстоятель ПЦУ КП на це легко закрив очі – напевне, не хотів виносити сміття з церкви.

Митрополит Епіфаній відзначив панагією Луганського Народного Ренегата (ЛНР) Тихона. 22 листопада 2021 року, Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Епіфаній привітав архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона з 12-річчям архієрейської хіротонії та подарував панагію.

Хоча чому це нині робить митрополит Епіфаній, якому вже все відомо про шахрая Тихона, важко сказати. Адже сміття вже давно винесене і треба подбати про моральний авторитет ПЦУ/УПЦ саме нині, коли йде кровопролитна війна з агресором та внутрішній спротив промосковських священиків.

Набагато більше питань до очільників СБУ та Нацполіції. Чому СБУ не реагувало – ні (тепер уже колишній голова) Іван Баканов, ні його попередник Василь Грицак?

Мало того, 20 січня 2021 року Наталія Шевчук, голова Громадської організації «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» зверталась до Івана Баканова з проханням «призначити перевірку інформації стосовно архієпископа Тихона (Петранюка), викладеної на 2-х аркушах і вжити відповідних оперативних заходів». Відповідь надійшла вчасно – 5 лютого того ж року, але на цьому весь позитив вичерпався, бо по суті вона була звичайнісінькою бюрократичною відпискою.

Минуло вже півтора року, але нічого з місця не зрушилось. Навіть після того, як є рішення судів, що зобов’язували правоохоронців (окрім працівників СБУ, ще й Нацполіцію і ДБР)…

Що ж, тепер всім в Україні зрозуміло, чому пан Баканов відсторонений від керівництва СБУ. Хоча невідомо, як буде справлятися на цій посаді його наступник, якому ми направимо журналістський запит стосовно афериста «від бога» Тихона-Петранюка.

В наступній частині покажемо, як Тихон-Петранюк «покаявся» за попередні гріхи і що нашахраював на Тернопільщині…

Читайте попередні частини тут: перша і друга

Джерело: «Наша Версія»