Мироносицям-жонам при гробі з’явився ангел і промовив:

«Миро мертвим подобає, Христос же тління не зазнав».

Тому проголошуйте:

«Воскресни, Господи, даруючи світові велику милість»

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Возлюбленні у Христі брати і сестри!

В сьогоднішню неділю Православна Церква молитовно згадує Жон-Мироносиць, а також Йосипа Аримафейського і Никодима – таємних учнів Христа, двох фарисеїв, які ховали мертве тіло Господа.

Сьогодні свято прославлення вірності. Тільки любов і тверда віра можуть зробити людину вірним до кінця, і навіть перемогти страх смерті. Так весь час в історії людства, любов і віра перемагають. Єдине, що може змагатися зі смертю і перемогти її, це любов та віра.

Легко бути вірним Господу у торжестві і радості, а от залишитись вірним Йому в день Його ганебної смерті – це була справжня віра. Вона без вірності неможлива, тому що різні бувають обставини у нашому житті. Коли ми сумуєм, хворієм, страждаєм ось тоді, коли ми збережем вірність Господу, це і є справжня віра.

Одним із чинників, який допомагає нам глибше зрозуміти значення воскресіння Христового є жінки-мироносиці. Втративши свого дорогого Вчителя через Його хресну смерть, вони все ж із надією шукають Спасителя, щоб побачити бодай мертве тіло Ісуса. У їхньому пошуку Ісуса Христа є присутній страх, бо гріб виявився порожнім. Однак надія перемогла страх. В описі цієї події євангеліст Матфей зазначає, що коли жінки верталися від порожнього гробу, Ісус зустрів жінок і сказав: «Радуйтеся!» і додав: «Не бійтеся! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галілею: там мене побачать» (Мт 28, 9-10).

Обравши Ісуса основою свого життя, щира любов допомогла їм побачити Його живого. І це важливий приклад для нас: хто з непохитною надією й щирою любов’ю шукає Христа, Він виходить тому назустріч, відповідає взаємною любов’ю через різні знаки та події в нашому земному житті.

Ісус Христос воскрес із мертвих, щоб звільнити нас від перешкод у дорозі до вічності: гріха та його наслідків, зокрема страху. Бо воскресіння Христа – це великий знак любові Бога до людини. Хто переживає Пасху як таїнство особистого духовного воскресіння разом з Ісусом, взаємної любові та тісної злуки з Ним, той не матиме страху. Бо, як пише апостол Іван, «досконала любов проганяє страх геть» (1 Йо 4,18). «А хто боїться, той не досконалий у любові», тобто замало пізнав любов Бога до себе через Ісуса Христа – Його смерть за нас і воскресіння.

У сьогоднішньому зматеріалізованому світі більшість людей, навіть віруючих, шукають щастя найперше в матеріальних речах, через задоволення ними своїх бажань, забаганок, пристрастей тіла, а вже потім у Господа Бога, вживаючи різні складові духовного життя. Що ж схиляє людей більше до світу, ніж до Ісуса Христа? Одним із основних, глибоко скритих коренів у підсвідомості людини є страх. Люди шукають часто матеріального прояву щастя більше зі страху, а ніж реальної потреби користі, бо бояться, що їх не сприймуть, відкинуть люди через інший спосіб життя, що не йдуть за голосом моди. Тому вони так дбають про свій зовнішній вигляд, красу тіла, житла, модний одяг, речі, становище, славу – добру думку людей про себе. Таким чином через прихильність людей, оточення до себе в основу свого щастя ставлять заспокоєння емоцій. Тому їхнє щастя побудоване на емоційному спокої, рівновазі, опертій на наявності матеріальних речей, які відповідають потребам тіла.

Оскільки існування матеріальних речей короткотривале, вони не приносять людині глибокого спокою, в їхній душі на ділі залишається страх, непевність щодо себе, власної гідності та доброго майбутнього. Тому не відчувають себе вповні щасливими, хоч і мають зовнішні прояви земного щастя – достаток, красу та славу.

І ми маємо радіти й дякувати Богові за отримані дари. Можемо гарно одягатися, добре виглядати, жити в чудових помешканнях – ці речі самі по собі не є погані до того часу, поки не стануть божками нашого життя. Бог є Богом любові і краси – ніколи не погодиться на найменший гріх, бо це Його ображає і ранить. Церква спрямовує нас до краси, до джерела краси, тобто до самого Бога, котрий приходить, аби відновлювати в нас красу душі та мудрість, щоб розвивати й скеровувати на добро наші таланти. Кожна людина – прекрасний твір Бога, кожна особа покликана до щастя. І святе Євангеліє – це не тільки історія подій, котрі колись відбулися, це слово, що здатне в конкретній життєвій ситуації дати відповідь на питання й вивести з кризи. Слово Боже здатне втрутитися в наше життя й перемінити його, якщо ми це дозволимо. Ми звикаємо, щоб тілом бути близько Ісуса, хвалити Його нашими устами, але серцем буваємо далеко від Нього. Це, як нам видається, ніби заспокоює нас, тому що вважаємо себе за тих, хто виконує певні побожні практики, але насправді нам бракує віри. Ми штовхаємося навколо Ісуса, доторкаємося до Нього і, може, споживаємо Його у Пресвятій Євхаристії, але продовжуємо духовно хворіти, тому що не дозволяємо Йому оздоровити нас. Маємо викривлені поняття про нашу святість. Просімо Бога, щоб Його слово жило й помножувалося в наших серцях, щоб стало нашою їжею і повітрям, потрібним для життя. Хай усі обставини, в яких ми будемо перебувати, сприяють нашому постійному наверненню та освяченню.

Господи Ісусе Христе, ти звернувся до жінок, котрі прийшли до гробу, щоб не боялися, а раділи (пор. Мт 28, 5; 9), дай нам ласку, щоб наше життя було поспішним і постійним походом до Тебе! Дай нам силу поборювати страхи й труднощі цього життя! Даруй нам світло Твого Воскресіння та вічну радість для наших душ!

ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!

З любов’ю, миром та радістю у Воскреслому Христі, настоятель парафії Святих Жон-Мироносиць с. Почапинці, духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія митрофорний протоієрей Роман Будзинський

8 травня 2022 р.Божого