Лише після того, як неподобні дії архієп. Мстислава («обжиманси» та бійка в клубі) стали предметом пильної уваги журналістів одного з телеканалів, тобто тоді, коли струсячу політику продовжувати було вже нестерпно, сьогодні «архиєрейський Собор вирішив відправити архиєпископа Тернопільського і Подільського Мстислава на покаяння в один із монастирів УАПЦ на місяць. Тимчасово виконувати обов’язки керуючого буде митрополит Галицький та Івано-Франківський, керуючий Івано-Франківською єпархією УАПЦ Андрій (Абрамчук)», – повідомило РІСУ.

Отже, здається, владики таки прислухалися до троль-заяви пані Наталії Шевчук, котра закликала: «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія закликає Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Макарія та Архиєрейський Собор нашої Церкви УТРИМАТИСЯ від розгляду даного інциденту у церковному суді та НЕ ЗАСТОСОВУВАТИ стосовно архиєпископа Мстислава та його кліриків канонічних санкцій, що відповідають задокументованим на відео канонічним порушенням».

З одного боку владик можна зрозуміти: керуючись бажанням зберегти барана вівцю, що впала, вони застосували принцип ікономії, вочевидь, усвідомлюючи, що коли будь-хто з них потрапить у халепу, колеги збережуть честь мундиру.

З другого боку, існує і принцип акривії, і тоді, відповідно до Правил святих апостолів:
– прав. 27: за бійку священнослужитель має бути позбавлений сану;
– прав. 42: за пияцтво священнослужитель має бути позбавлений сану;
– прав. 54: за посиденьки у корчмі (=клубі), якщо не за потребою в дорозі, священнослужитель має бути позбавлений сану.

Отже, не уклавши покарання за канонами, «соборяни» самі відступили від церковно-канонічного права, підтвердивши тим самим, «що УАПЦ наразі не є канонічно визнаною Помісною Церквою світового православ’я, а, отже, формально не зобов’язана ЗАВЖДИ та В УСЬОМУ діяти у точній відповідності до канонічного права Православної Церкви» (заклик із тієї самої заяви пані Наталії). Таким чином, УАПЦ зробила ще один крок у бік віддалення від світового православ’я.
Особливо інтригує такий пункт покарання як заслання до монастиря, адже із 13 монастирів, що їх має УАПЦ, усі 13, за свідченням моїх знайомих з цієї конфесії, існують лише на папері. І взагалі, хиба ж це покарання для монаха – відправка до монастиря?

Ілля Бєй,
магістр богослов’я, викладач Київської Духовної Академії