«Барига в рясі»

«Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого». Ця Десята Заповідь застерігає нас, забороняючи мати лихі думки проти чужої власності. Вона тягне за собою отруйне почуття – заздрість, яка розїдає і нищить душу людини і в підсумку людина має замість спокою і радощів – неспокій і журбу… Істиною є те, що жодна людина ще не втекла і ніколи не втече від власної совісті. Де б ти не пішов, де б не сховався, всюди твоя брудна совість тебе знайде і про себе нагадає отруйною гадиною. Навіть безбожники й ті відчувають угризіння нечистої совісті і, лишаючись з нею один на один, невимовно страждають.

Про що це ми? Чи доречно говорити про такі високі морально-етичні стандарти в контексті оповіді про нашого одіозного «героя» – афериста «від бога» Тихона-Петранюка?

Цей святоша, якщо й тікає, то тільки не від совісті, бо не можна бігти від того, чого в тебе немає. А от в умінні тікати від правосуддя Тарас Іванович Петранюк (на жаль, ще діючий архієрей Православної Церкви України (УПЦ) ТИХОН) може дати фору багатьом досвідченим кримінальникам.

Отже в даній частині нашої розповіді про афериста «від бога» Тихона-Петранюка буде показано як схильності бариги невідворотно поєднуються з державним зрадництвом. Слід зауважити, що останнім часом слово «барига» набуло більш широкого змісту. Тепер під баригою мається на увазі не лише перекупник чи торговець краденого, а й той, хто сам краде, а точніше веде нечесний, кримінальний бізнес. Власне, про це вже йшлося у першій частині нашої розповіді. Але в злочинному відтинку біографії, з дозволу сказати, архієрея Тихона були й інші аналогічні епізоди.

Щоб глибше проілюструвати поєднання у Тихоні «бариги в рясі» і держзрадника, зупинимось на таких епізодах.

Наталія Шевчук, голова ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» у своєму розслідуванні дуже переконливо і документально показує шахрайські дії Тихона-Петранюка. Із протоколів допиту в ізоляторі тимчасового тримання ЛМУ ГУМВС України в Луганській області підозрюваний Петранюк Т.І. при свідках відповідає на наступні питання (документально це зафіксовано в публікаціях:

  1. «АВТОЛОХ»: Церковний бізнес монаха ТихонаПетранюка
  2. ЄПИСКОП СБУ – ПРЕОСВЯЩЕННИЙ ТИХОН (ПЦУ)…).

Щоб не вдаватись до цитування всього протоколу(бажаючі можуть переглянути інформацію про ці допити у вищеподаних посиланнях), наведемо найбільш суттєві моменти.

 Що Ви можете пояснити за фактом позики коштів у сумі 100 000 доларів США у гр. Плугіна Дмитра Володимировича 1970 р.н.?

 Гр. Плугін Д. В. мені не знайомий. Ці дані я чую вперше. Кошти я в нього ніколи не позичав.

 Чи знайомий Вам гр. Шкура Віктор Михайлович, 05.07.1959 р.н. Якщо так, які стосунки з ним підтримуєте?

 З гр. Шкура В.М. я знайомий із 2009 року. З 2009 року я був єпископом Луганським та Старобільським та керівником Луганської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату. Шкура В.М. надавав благодійну допомогу церкві, у зв’язку з цим між нами склалися дружні стосунки. Він часто запрошував мене до офісу за адресою: м. Луганськ, вул. Демьохіна, 28 і додому (точну адресу я не знаю, місце розташування візуально).

На початку березня 2010 року, точну дату я не пам’ятаю, Шкура В.М. запросив мене на обід до ресторану «АВТОГРИЛЬ». Після обіду у ресторані Шкура В.М. запросив мене до себе до офісу, де передав мені поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому знаходилися банкноти в національній валюті – долари США. За його словами, пакет містить суму в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США. Перераховувати гроші я не став, подякував йому та поїхав до свого офісу. Під час передачі грошей мені Шкурою В.М. у нього в офісі ніхто не був присутнім. Коли я привіз вказану суму грошей в офіс, разом зі мною пройшов і мій водій Матвєєв Руслан Олександрович. Знаю, що зараз він працює водієм таксі в м. Київ. Перебуваючи в офісі разом із Матвєєвим Р.А., я запропонував йому подивитися вміст у пакеті, де знаходилися кошти передані Шкурою. Матвєєв Р.А. відкрив пакет, побачив гроші та запитав: «Це гроші, які пожертвував Шкура В.М. для будівництва храму?». Я відповів, ствердно. Хочу уточнити, що Матвєєву Р.А. було відомо, що Луганська єпархія має намір будувати храм і він знав, що Шкура В.М. неодноразово надавав благодійну допомогу церкві, передаючи через мене кошти для різноманітних потреб церкви. Крім цього, окрім Шкури В.М. благодійні внески у великих сумах (до 20-30 тисяч доларів США) надавав Краснов Віталій Олександрович, мешканець Станично-Луганського р-ну Луганської області (тел. 050 697 43 52). Краснову В.А. було відомо, що Шкура В.М. також надає благодійну допомогу церкві та неодноразово говорив мені, щоб я був обережним, підтримуючи стосунки зі Шкурою В.М.

Також хочу повідомити, що у день, коли отримав кошти від Шкури В.М., я зателефонував Патріарху Київському і всієї Русі України Філарету і повідомив, що в м. Луганську знайомий з бізнесменом, який пожертвував гроші в сумі 100 000 доларів США для будівництва храму в м. Луганську. Наступного дня я, взявши з собою вищезгадану суму грошей, копії проекту храму, поїхав у Київ до Філарета.

Приблизно в останніх числах березня 2010 р. я написав прохання на ім’я Філарета про нагородження орденом Христа Спасителя пана Шкуру В.М. Він благословив нагороду і до свята Паски я вручив цей орден Шкурі В.М. та указ Філарета про нагородження. Пізніше, перебуваючи в офісі Шкури В.М., я бачив на стіні цей орден та указ серед інших його нагород.

Приблизно наприкінці травня або на початку червня 2010 р. Шкура В.М. звернувся до мене із проханням посприяти у присвоєнні йому звання генерал-майора СБУ у відставці. Хочу уточнити, що зі слів Шкури В.М. мені було відомо, що він раніше був співробітником СБУ і мав звання полковника. Так, на прохання Шкури В.М. я звернувся до Філарета, щоб той, маючи зв’язки у правоохоронних органах та владі, допоміг отримати йому звання генерал-майора. Через деякий час Філарет повідомив мені, що йому в даному проханні було відмовлено.

Приблизно у вересні 2010 року я повідомив Шкурі В.М., на що він відреагував дуже агресивно, висловився як на мою адресу, так і на адресу Церкви нецензурною лайкою і зажадав повернути йому кошти в сумі 100 000 доларів США, які він пожертвував для будівництва храму. Крім цього він сказав фразу: «Повернеш мені все, ще й із відсотками. Якщо не повернеш «сидітимеш». Після цього Шкура В.М. став періодично дзвонити та цікавитися, де його гроші. Я пояснив, що гроші вже витрачено для будівництва храму і запропонував повернути суму частинами, на що він відповів: «Гроші для мене це повітря, а мені в кайф святого «засадити». Також від нього стали виходити погрози допомогти у знятті мене з посади. Пізніше мені стало відомо, що я знятий з посади єпископа.

Хочу додати, що Шкура В.М. допомагав церкві неодноразово (по 10, 20, 30 тисяч доларів США) і жодного разу не вимагав їх повернути.

 Чи був у Вас бізнес, пов’язаний з автомобільним транспортом, імпортованим з ОАЕ?

 Цим бізнесом я справді займався, але до 2005 року. Можливо, про це згадував під час розмови зі Шкурою В.М. Кошти для розвитку зазначеного бізнесу я в нього ніколи не позичав, навіть до 2005 року з ним знайомим не був.

Протокол допиту з моїх слів написаний правильно і прочитаний мною. Ніяких зауважень і клопотань не маю.

Ми навели таку довгу цитату, бо це дуже важливо, аби показати, наскільки брехлива і неоковирна «легенда» агента ЛНР на прізвисько Ферзь. Але про агентську діяльність трохи пізніше. А зараз наведемо ще покази свідка по справі – полковника СБУ у відставці Шкури Віктора Михайловича.

На пропозицію дати свідчення пояснюю:

 Наприкінці 2009 року я познайомився з єпископом Київського Патріархату Луганського та Старобільського владикою Тихоном (Петранюк Тарас Іванович). З Плугіним Дмитром Володимировичем я знайомий із 1994 року. У нас склалися з ним дружні стосунки. 10.03.2010 року я перебував на своєму робочому місці, коли до мене зайшов Петранюк Тарас Іванович, який попросив у мене позичити йому гроші в сумі 100 000 доларів США. Він пояснив, що ці гроші йому потрібні для придбання автомобілів іноземного виробництва. Я йому відмовив, бо такої суми в мене не було. Після цього я зателефонував до свого друга Плугіна Д.В., щоб Петранюк Т.І. поговорив з ним із цього питання. Приблизно о 10.30 годині Плугін Д.В. зайшов до мене до кабінету. Також хочу додати, що Петранюк Т.І. сидів у кабінеті в одязі священнослужителя, а саме в рясі чорного кольору, на шиї висів великий хрест із жовтого металу. Я сказав, що знаю його тривалий час із позитивного боку.

У ході спільної бесіди Петранюк Т.І. звернувся з таким же проханням про гроші, додавши, що я неодноразово позичав йому гроші і він завжди справно їх повертав вчасно. Я підтвердив слова Петранюка і також охарактеризував його як порядну людину. Я також повірив гр-ну Петранюку Т.І., оскільки він є священнослужителем, тому в його порядності я не сумнівався. Плугін Д.В. погодився зайняти йому вищезгадану суму. У моїй присутності вони домовилися, що гроші будуть повернуті Петранюком Т.І. у строк до 25.04.2010 року, без відсотків. Термін повернення встановлював Петранюк Т.І.

Після цього Плугін Д.В. поїхав додому, взяв вищезгадану суму грошей та приблизно через 40 хвилин приїхав, зайшов до кабінету та передав Петранюку Т.І. особисто в руки вищезгадану суму, а саме 100000 (сто тисяч) доларів США. У моїй присутності та у присутності Плугіна В.Д. Петранюк Т.І. перерахував ці гроші. Потім Петранюк Т.І. сказав, що 25.04.2010 року ми з ним зустрінемося у цьому ж кабінеті.

25.04.2010 року приблизно о 13 годині Плугін Д.В. прийшов у кабінет до мене для того, щоб отримати свої гроші від Петранюка Т.І. У його присутності я зателефонував до Петранюка Т.І. за мобільним № 0966061313. Я включив телефон у режим гучного зв’язку та поставив йому питання, коли буде повернено борг, на що Петранюк Т.І. відповів, що у нього виникли непередбачені проблеми з розмитненням автомобілів, проте він ці проблеми вирішить найближчим часом і пообіцяв повернути борг у строк до 20.06.2010 року. Проте, 20.06.2010 року борг не повернуто. Того дня Плугін В.Д. знову прийшов до мене до кабінету, щоб отримати позичені раніше гроші від Петранюка Т.І., я знову зателефонував Петранюку Т.І. та поставив йому запитання, коли буде повернено борг, на що Петранюк Т.І. відповів, що проблеми з розмитненням автомобілів ще не вирішено, проте він ці проблеми вирішить найближчим часом і пообіцяв повернути борг у строк до 01.10.2010 року.

У період з 20.06.2010 року до 01.10.2010 року у присутності Плугіна Д.В. я неодноразово дзвонив до Петранюка Т.І. той запевняв його, що гроші поверне вчасно. Але після 01.10.2010 року Петранюк Т.І. перестав виходити зв’язок, на мої дзвінки він перестав відповідати. Наразі його місцезнаходження мені невідоме. На даний момент я вважаю, що Петранюк Т.І. зайняв у Плугіна В.Д. вищезгадану суму грошей і навмисне не збирався їх йому повертати.

Отже, що ми бачимо? А бачимо майстер-клас від афериста «від бога»! Все так закручено. Ну, хто з обізнаних повірить, що його пихатість владика Тихон дозволив би ставити питання про гроші та ще й перераховувати їх якомусь водієві, котрий тепер десь там працює на таксі? Але це, власне, дрібниці, проте і вони викривають нещирість «бариги в рясі».

А головний брехливий меседж наш аферист видав, коли зліпив до кучі кілька окремих фактів. Причому одні з них відверто недійсні, а інші мали місце. Факт перший – Тихон дійсно брав 100 тисяч доларів. Факт другий – він збрехав, що кошти позичав у полковника СБУ Віктора Шкури.

Факт третій – Тихон вказує на те, що не знає Плугіна Д.В., але, як показало подальше розслідування Наталії Шевчук, через три роки після позичання, Тихон-Петранюк таки визнав, скільки і в кого він насправді брав гроші. Факт четвертий – Петранюк стверджував, що Шкура погрожував йому, що зніме його з посади, що через деякий час і трапилось. І це є нахабною брехнею Тихона-Петранюка, адже він розікрав церковні кошти і майно (про це йшлося у першій частині нашої оповіді).

А потім, щоб уникнути покарання, Тихон-Петранюк робить офіційну заяву про підпал дерев’яного храму на честь Архістратига Божого Михаїла у м. Луганську. Отже насправді афериста «від бога» позбавили сану через розтрату коштів для будівництва церкви на свої забаганки, та ще й за видумку про лжепідпал ще неіснуючого храму.

Отже з деякими фактами про барижну діяльність його святійшества Тихона розібрались.

До фактів ЗРАДИ перейдемо в третій частині.

Джерело: «Наша версія»