Духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Роман Будзинський, перебуваючи у Сполучених Штатах Америки, продовжує працювати із церковними архівами на замовлення видавничого відділу.

Розбудова незалежної Православної Церкви України наразі відбувається у складний, суперечливий час новітньої історії України. Тож сьогодні як ніколи важливо зберігати та вивчати українську культурно-історичну спадщину. Свідчення української церковної історії відкриваються для тих, хто свідомий свого історичного релігійно-національного буття.

1920–1930-ті роки були цікавими і водночас складними в історії українського православ’я як в Україні, так і в Північній Америці. Фотографії, документи, відеофільми про митрополитів Української Православної Церкви США Іоана Теодоровича, Мстислава Скрипника, Андрія Кущака, Константина Багана та інших показують нам приклад ревного бажання послужити — людям у всіх їхніх життєвих обставинах і потребах, оскільки сама Церква є слугою людства.

Можливість ознайомитися з діяльністю музеїв, архівів та бібліотек викликає бажання розбудовувати національну Церкву. Книги, свідчення очевидців, пожовклі рукописи відкривають невідомі сторінки нашої історії, повертають з небуття славні імена вірних синів і доньок України, які не шкодували сил і життя заради неї.

Думки фундатора й очільника Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) Василя Липківського не втратили актуальності донині:

«Наша рідна земля, наш рідний нарід споконвіку мають таку тяжку долю, що їх в певні терміни заливає всяка повінь. Колись, кажуть, наша Україна вся була залита морем, зкована льодом, завмерла. Але зійшло море, розстав лід, і вона як квітка розквітла й прийняла на своє лоно наш рідний нарід. Та й його скільки раз заливала ворожа повінь? Мабуть, ще за часів переселення народів в IV-му, V-му віках народна повінь дуже заливала наших прабатьків на їхній землі. Потім уже в історичні часи наш нарід до краю заливала й повінь половецька, й повінь татарська, й руїна кримських ханів. Та вся ця руїна й прийшла й відійшла, а нарід наш живе і потужніє. Навалилась на наш нарід не тільки фізична, а й духовна повінь і польська й московська, обертала в руїну не тільки землю, а й віру і саму душу нашого народу. Але й вона як прийшла, так і зійшла, а нарід наш живе й відроджується».

 

Людина нашого часу, як правило, звикла вимірювати вартість речей за їх корисною складовою, та слід зважати на сутність людини, на її остаточну ціль — пізнання себе через призму історично-національного коду.

Прес-служба Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"

Translate »