Зустріч комісій з діалогу УАПЦ і УПЦ КП, що відбулася 8 червня, коментує Наталія Михайлівна Шевчук, Перший помічник Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Мефодія, голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

English version is here

уапц+упцкп

Результати зустрічі комісій з діалогу Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату приємно здивували. Перш за все — новими умовами, які були запропоновані з боку Київського Патріархату. Останній Собор УАПЦ продемонстрував, так би мовити, анархічну вдачу нашої Церкви. Це щось дуже живе та традиційно-українське за своєю ментальністю. Але одночасно — некероване, хаотичне… Здавалось би, що об’єднання за таких умов просто неможливе. З одного боку, «православна козацька вольниця», а з другого – непоступливість, вперте бажання приєднати, а не поєднатися. Але переглянувши умови пропонованої “унії” між УАПЦ та УПЦ КП, я була приємно здивована.

Адже очевидно, що це умови, про які довгий час говорив владика Мефодій. Я не знавець канонічних тонкощів. Та й взагалі церковна політика — справа не жіноча. Але, на мій погляд, лише одинадцятий пункт свідчить, що цього разу Київський патріархат висунув реалістичні умови об’єднання. Адже вперше Київській Патріархат погодився, що на об’єднавчому соборі буде обговорюватися кандидатура предстоятеля. Цитую: “На Об’єднавчий Собор виносяться всі пропозиції та умови об’єднання, затверджені Собором УАПЦ (4-5 червня 2015 р.) та Священним Синодом УПЦ КП (12 травня 2015 р.), в тому числі питання Предстоятеля і назви об’єднаної Церкви, беручи до уваги позицію Собору УАПЦ щодо назви для об’єднаної Церкви «Українська Автокефальна Православна Церква Київський Патріархат». Рішення за всіма питаннями Об’єднавчий Собор приймає більшістю голосів”.

уапц+упц-кп єднання-уапц-і-упц-кп обєднання-уапц-і-упц-кп

Викликає оптимізм і сучасна політика Константинополя. А саме те, що під Підсумковим рішенням комісій для ведення діалогу стоять підписи не лише митрополитів Андрія та Димитрія, а й єпископів Вселенського патріархату. Це – символічний крок. А разом з тим дуже серйозна відповідальність обох сторін перед Патріархом Варфоломієм. Що виявиться для владик більш цінним – свої особисті інтереси або інтереси Церкви, перспектива служити у визнаній світовим православ’ям єдиній помісній Церкві? Я пам’ятаю слова Блаженнішого Мефодія, який казав: Заради єдності та статусу Церкви у світовому православ’ї я готовий піти з посади будь-якої хвилини». Тепер прийшов час подивитися, наскільки щирими та відповідальними були аналогічні слова Митрополита Макарія.

Я нещодавно доволі жорстко критикувала позицію владики Макарія. Це була моя реакція на другий день роботи Собору УАПЦ. Але я — людина справедлива. І якщо владика дотримається свого слова і таки піде на реальне об’єднання, таки скористується умовами, які йому сьогодні запропонували, — я пишатимуся такими вчинками нового Предстоятеля УАПЦ.

Церковна політика або, як її напевно буде точніше назвати – церковна дипломатія, — це сфера, де оперують не догмами, а інтересами. Інтересами церковних спільнот, груп. У Заповіті владики Мефодія чітко зазначено, що він благословляє, цитую: «Продовжити діалог з єпископатом УПЦ Київського Патріархату та україноцентричною частиною єпископату УПЦ (на чолі з митроп. Олександром Драбинко) про об’єднання в єдину помісну та канонічно визнану Вселенським Православ’ям Православну Церкву, але не приймати рішень щодо поєднання з іншими православними юрисдикціями в Україні без канонічного благословення Його Всесвятості Всесвятішого Патріарха Вселенського Варфоломія».

Присутність владик Іларіона та Даниїла свідчить про те, що переговорний процес відбувається під патронатом Вселенського Патріарха. А отже, ця умова Духовного Заповіту владики Мефодія з Божої ласки виконується. Щодо діалогу з проукраїнською частиною УПЦ, то його, казати по правді, наразі не ведеться. Владика Макарій вирішив, що більш ефективним буде діалог з Митрополитом Онуфрієм, якого він публічно пообіцяв переконати відійти від Москви. Що ж — справа шляхетна, хоча і абсолютно нездійсненна, з моєї точки зору. Але переможців не судять. Вдасться владиці Макарію переконати митрополита Онуфрія відійти від Москви — піду і вклонюся йому в ноги.

А сьогодні хочеться сказати слова вдячності на адресу владики Андрія, який очолював переговорний процес з УПЦ КП. За всі роки діалогу нарешті вдалося домовитися про достойні умови об’єднання, в тому числі і завдяки дипломатичному хисту владики Андрія, якому вдалося результативно провести переговори з Київським Патріархатом.

Нарешті, ще про одну маленьку, але приємну річ. Після того як я розкритикувала Звернення нашого помісного собору до президента, воно зникло з сайту Львівської єпархії УАПЦ. Кажуть, що його тепер переробляють, роблять розважливішим, прибирають слова про «шантаж» та «погрози», які лунали на адресу Кабміну та Адміністрації Президента. Я вдячна владикам, що вони дослухалися до моєї критики. Коли критика сприймається конструктивно, це свідчить, що люди не горді, а смиренні духом, думають та дбають не про себе особисто, а про інтереси Церкви в цілому.

English version is here

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"